Християнське служіння

Уроки з життя Неємії

У минулому я висловлювалася на користь того, щоб розповідати нашим друзям і сусідам про роботу наших місій та її прогрес, і посилалася на приклад Неємії. І тепер я бажаю спонукати наших братів і сестер знову переглянути досвід цього мужа молитви, віри та здорового судження, котрий наважився попросити свого друга царя Артаксеркса про допомогу задля успіху інтересів Божої справи (Рукопис “Посвячені зусилля в роботі з невіруючими”, 5 червня 1914 р.). ХС 239.2

Просити кошти в тих, хто може їх дати. — Мужі молитви повинні бути мужами дії. Ті, хто готовий і сповнений бажання діяти, знайдуть шляхи і способи для роботи. Неємія не залежав від непевних обставин. Кошти, яких не мав, він просив у тих, які могли їх дати (Південний сторож, 15 березня 1904 р.). ХС 240.1

Мужність, дарована силою згори. — Неємія та Артаксеркс стояли лицем до лиця, один — слуга з пригнобленого народу, другий — монарх великої світової імперії. Але нескінченно більшою від різниці в становищі була моральна прірва, що розділяла їх. Неємія прийняв запрошення Царя царів: “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!” (Ісаї 27:5). Беззвучна молитва, котру він надіслав до Неба, була тою самою, що він її підносив упродовж багатьох тижнів, — щоб Бог посприяв його проханню. І зараз, сповнившись мужності від думки, що в нього є Друг, всезнаючий і всемогутній, Який підтримує його, муж Божий розповів цареві про своє бажання бути звільненим на деякий час зі своєї посади при царському дворі та отримати право на відбудову спустошеного Єрусалима, щоб місто знову стало сильним і захищеним. Вельми важливі наслідки для юдейського міста й нації були пов'язані з цим проханням. “І, — говорить Неємія, — дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука наді мною” (Південний сторож, 8 березня 1904 р.). ХС 240.2

Отримання офіційного схвалення. — Коли його [Неємії] прохання до царя було прийняте з такою прихильністю, він сповнився мужності просити допомоги, необхідної для здійснення його планів. Аби надати гідності й авторитету своїй місії, а також забезпечити захист під час подорожі, він отримав охорону військових. Неємія одержав царські листи до правителів провінцій за річкою Євфрат — територій, через які він мав проходити дорогою до Юдеї. Він також отримав листа до “дозорця царевого лісу” в горах Ливану з повелінням забезпечити його лісоматеріалом, необхідним для єрусалимського муру та будівель, які Неємія мав намір спорудити. Щоб не дати приводу для скарг стосовно перевищення своїх повноважень, Неємія подбав про те, щоб права та привілеї, надані йому, були чітко визначені (Південний сторож, 15 березня 1904 р.). ХС 240.3

Царські листи до правителів провінцій, через які пролягав його маршрут, забезпечили Неємії почесний прийом і негайну допомогу. І жоден ворог не насмілився докучати посадовцю, який перебував під захистом перського царя й до котрого правителі провінцій ставилися з явною повагою. Подорож Неємії була безпечною та успішною (Південний сторож, 22 березня 1904 р.). ХС 241.1

Зустрічаючи перешкоди. — Однак його прибуття до Єрусалима в супроводі військової охорони, що свідчило про важливість його місії, викликало заздрість і ненависть ворогів Ізраїля. Язичницькі племена, які поселилися поблизу Єрусалима, ще раніше виношували ворожнечу проти євреїв, завдаючи їм усіляких образ і шкоди, на які тільки вони відважувалися. Першими в цій лихій справі були старшини цих племен — хоронянин Санваллат, аммонітянин Товія та араб Гешем. З цього часу ці керівники заздрісним оком стежили за діями Неємії, намагаючись усіма можливими способами зруйнувати його плани й перешкодити його роботі (Південний сторож, 22 березня 1904 р.). ХС 241.2

Вони спробували викликати розділення між робітниками, сіючи сумніви та невір'я щодо успіху їхньої справи. Вони також висміювали зусилля будівничих, стверджуючи, що це неможлива справа, приречена на ганебну невдачу... Будівничі муру незабаром зазнали ще активнішої протидії. Вони були змушені постійно остерігатися змови з боку своїх невсипущих супротивників. Агенти ворога намагалися позбавити їх мужності, поширюючи неправдиві чутки; з різних приводів вони укладали змови, щоб затягти Неємію до своєї пастки. Знаходилися і запроданці євреї, готові на зрадницькі дії. Агенти ворога, вдаючи дружелюбних, оберталися серед будівничих, пропонуючи зміни в плані, прагнучи різноманітними способами відвернути увагу робітників, викликати замішання й збентеження, недовір'я та підозри (Південний сторож, 12 квітня 1904 р.). ХС 242.1

Ті самі перешкоди стоять перед керівниками сьогодні. — Досвід Неємії повторюється в історії Божого народу в наш час. Ті, хто працює для справи істини, виявлять, що не можуть трудитися, не викликаючи гніву в її ворогів. Хоч вони покликані Богом до виконання цієї роботи і Він схвалює їхні дії, вони не можуть уникнути докорів та висміювання. Цих людей звинувачуватимуть у тому, що вони мрійливі, ненадійні, лицемірні, інтригани — коротше кажучи, в усьому, що підійде для намірів їхніх ворогів. Найсвятіше буде представлене у спотвореному вигляді, щоб розвеселити нечестивих. Невелика доля сарказму й обмежений розум в поєднанні з ревністю, заздрощами, нечестям і ненавистю — і цього достатньо, щоб порадувати богозневажних кепкунів. Ці зухвалі блазні вдосконалюють винахідливість один одного й підбадьорюють один одного у своїй богозневазі. Презирство та насмішки справді є болісними для людської природи, але їх доведеться терпіти всім, хто вірний Богові. Це тактика сатани — таким чином відвертати душі від праці, покладеної на них Господом (Південний сторож, 12 квітня 1904 р.) ХС 242.2

Згуртовуючи занепалих духом. — Тайкома та мовчки Неємія закінчив обхід мурів. Він говорить: “А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що виконували роботу, я доти нічого не розповідав”. Здійснюючи цей болісний огляд, він не хотів привертати увагу ані друзів, ані ворогів, щоб не виникло збудження і не почали поширюватися чутки, котрі могли б зруйнувати його роботу або перешкодити їй. Неємія присвятив решту ночі молитві, адже вранці потрібно було докласти ревних зусиль, аби пробудити та об'єднати своїх занепалих духом, роз'єднаних співвітчизників (Південний сторож, 22 березня 1904 р.). ХС 243.1

Хоч Неємія виконував царське доручення, котре вимагало співпраці мешканців у відбудові міських мурів, він вирішив не залежати тільки від застосування влади. Він волів краще завоювати довіру та симпатію народу, добре розуміючи, що єднання сердець так само, як і рук, — це суттєвий чинник успіху великої справи, за котру він узявся. ХС 243.2

Скликавши вранці людей, він представив їм аргументи, розраховані на те, щоб пробудити їхні сили, що дрімали, та об'єднати розпорошених... Повністю виклавши перед ними справу і показавши, що він має підтримку об'єднаної влади перського царя та Бога Ізраїлевого, Неємія прямо запитав народ, чи не скористаються вони цією сприятливою нагодою та чи не стануть з ним, аби збудувати мур. Цей заклик знайшов відгук у їхніх серцях, а вияв до них ласки Неба змусив їх відчути сором за свої побоювання. Сповнені мужності, вони як один вигукнули: “Станемо й збудуємо!” (Південний сторож, 29 березня 1904 р.). ХС 244.1

Свята енергія та висока надія Неємії передалися народу. Перейнявши його дух, вони на певний час піднеслися до духовного рівня свого вождя. Кожний у своїй сфері був подібним до Неємії, кожний зміцнював і підтримував свого брата в роботі (Південний сторож, 29 березня 1904 р.). ХС 244.2

Священики Ізраїлю одними з перших відгукнулися на заклик. — Священики Ізраїлю були одними з перших, хто перейняв дух Неємії — дух запалу та ревності. З огляду на впливове становище, котре займали ці мужі, вони могли багато зробити для того, щоб перешкодити роботі або ж сприяти її поступу. Їхня готовність до співпраці вже на самому початку роботи сприяла її успіху. Так повинно бути в кожному святому починанні. Люди, котрі займають впливове та відповідальне становище в церкві, повинні бути першими в роботі Божій. Якщо вони неохоче братимуться за роботу, то інші не братимуться за неї зовсім. Але “їхня ревність заохотить багатьох”. Якщо їхнє світло горітиме яскраво, від його полум'я запаляться тисячі факелів (Південний сторож, 5 квітня 1904 р.). ХС 244.3

Неємія як організатор. — Перебуваючи під натхненням, народ однодушно сповнився духом патріотизму та енергійної діяльності. Здібні, впливові мужі організовували різні верстви населення в групи. Керівник кожної з них брав на себе відповідальність за спорудження певної частини муру. Богові та ангелам було вельми приємно бачити групи людей, котрі злагоджено працюють на зруйнованих мурах Єрусалима, і було радісно чути від самого світанку “аж до появлення зір” шум, створюваний знаряддями праці (Південний сторож, 5 квітня 1904 р.). ХС 245.1

Приклад справжнього керівництва. — Запал та енергія Неємії не ослабли тепер, коли робота фактично почалася. Він не складав рук, вважаючи, що вже може звільнитися від своєї ноші. З невтомною пильністю він постійно наглядав за роботою, даючи вказівки робітникам, зауважуючи кожну перешкоду та передбачаючи кожну критичну ситуацію. Його вплив був постійно відчутний під час відбудови всього того муру протяжністю в три милі. Вчасно сказаним словом він підбадьорював боязких, схвалював старанних та заохочував до праці повільних. З пильністю орла спостерігав він за діями їхніх ворогів, котрі час від часу збиралися на відстані, про щось серйозно говорили, ніби задумуючи щось лихе, а тоді зближалися до робітників, намагаючись відвернути їхню увагу та перешкодити роботі. ХС 245.2

У той час як погляди всіх робітників, готових прислухатися до найменшого сигналу, часто спрямовувалися на Неємію, його очі та серце підносилися до Бога, великого Наглядача над всією роботою, Того, Хто уклав у серце Свого слуги бажання будувати. І коли віра та мужність міцніли в його серці, Неємія вигукував: “Небесний Бог — Він дасть нам успіх!”, — і його слова, повторювані устами та луною, зворушували серця робітників уздовж усього муру (Південний сторож, 5 квітня 1904 р.). ХС 245.3

Неємія та його товариші не ухилялися від труднощів і не звільняли себе від важкого служіння. Ні вночі, ні вдень, ані навіть упродовж короткого часу для сну вони не здіймали свій одяг і не відкладали набік своєї зброї. “І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, — кожен мав свою зброю при своєму стегні” (Південний сторож, 26 квітня 1904 р.). ХС 246.1

Протидія в кожній духовній справі. — Більша частина вельмож і правителів Ізраїлю також благородно взялися за виконання свого обов'язку, та було небагато тих (вельможі з текоян), які не “схилили своєї шиї в службу свого Господа”. Тоді як вірні будівничі вшановані згадкою про них у книзі Божій, пам'ять про цих лінивих слуг затаврована ганьбою і передається всім майбутнім поколінням як застереження. ХС 246.2

У кожній духовній справі знаходяться люди, котрі, хоч і не можуть заперечити, що це робота Божа, але тримаються оддалік, відмовляючись робити щось для її прогресу. Проте в починаннях, що відповідають їхнім егоїстичним інтересам, ці люди є часто найактивнішими й найбільш енергійними працівниками. Було б добре пам'ятати, що на Небесах ведеться запис у книгу Божу, де відмічаються всі наші мотиви та діла, де немає ані упущень, ані помилок, і на підставі цієї книги ми будемо суджені. Там сумлінно відмічена кожна знехтувана можливість послужити Богові, а кожна справа віри й любові, якою б скромною вона не була, буде зберігатися у вічній пам'яті (Південний сторож, 5 квітня 1904 р.). ХС 246.3