Християнське служіння

Розділ 13. Служіння друкованого слова

Робота першочергового значення

Якщо існує якась робота, важливіша за інші, то це донести наші публікації до людей, спонукуючи їх таким чином, досліджувати Писання. Місіонерська робота, котра полягає в тому, щоб знайомити з нашими публікаціями сім'ї, проводити з ними бесіди, молитися з ними й за них, — це хороша робота (Літературний євангеліст, с. [80]). ХС 201.1

Нехай кожний адвентист сьомого дня запитає себе: “Що я можу зробити, щоб звіщати вістку третього ангела?” Христос прийшов у цей світ дати цю вістку Своєму слузі, а той — щоб передав її церквам. Її необхідно сповістити всякому народові, поколінню, племені та народності. Як ми повинні звіщати її? Розповсюдження нашої літератури — один із засобів проголошення вістки. Нехай кожний віруючий розповсюджує трактати, брошури та книги, в яких міститься вістка для теперішнього часу. Є потреба в книгоношах, які вийдуть розповсюджувати всюди наші видання (Південний сторож, 5 січня 1904 р.). ХС 201.2

Газети і книги є Господнім засобом, з допомогою котрого вістка для теперішнього часу буде постійно доноситися до людей. У просвіщенні та утвердженні душ в істині публікації звершать значно більшу роботу, ніж саме тільки служіння словом. Мовчазні вісники, що потрапляють у домівки людей завдяки праці книгоноші, всіляко зміцнять євангельське служіння, бо Святий Дух справлятиме враження на розум людей, коли вони читатимуть книги, так само, як Він справляє враження на розум тих, хто слухає проповідь слова. Служіння ангелів супроводжує читання книг, що містять істину, так само, як роботу служителя (Свідчення для Церкви, т. 6, с. [315, 316]). ХС 202.1

Нехай робота книгонош не підупадає. Нехай книги, що містять світло істини для теперішнього часу, потраплять до якомога більшої кількості людей. Президенти наших конференцій та інші брати, котрі займають відповідальні посади, мають обов'язок, який вони повинні виконати в цьому відношенні (Південний сторож, 25 квітня 1905 р.). ХС 202.2

Світ має отримати світло істини через Євангельське служіння слова в наших книгах та періодичних виданнях. Наші видання повинні показати, що кінець усьому близький (Літературний євангеліст, с. [100]). ХС 202.3

Бог закликає Свій народ діяти як живі люди і не бути бездіяльними, млявими та байдужими. Ми повинні нести літературу до людей і переконувати їх прийняти її (Південний сторож, 25 квітня 1905 р.). ХС 202.4

Наші публікації сіють зараз насіння Євангелія і є засобом приведення до Христа такої ж кількості душ, як і завдяки проповідуванню Слова. У результаті їхнього розповсюдження утворюються цілі громади. У цій роботі може взяти участь кожний учень Христа (Рев'ю енд Геральд, 10 червня 1880 р.). ХС 203.1

Небесний вісник стояв посеред нас і промовляв слова застереження та повчання. Він дав нам ясно зрозуміти, що Євангеліє Царства — це вістка, без якої гине світ, і що ця вістка, котру несуть наші опубліковані видання та ті, що мають вийти у світ, повинна поширюватися серед людей, які перебувають близько і далеко від нас (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [67]). ХС 203.2

Робота з видання книг має бути засобом швидкого донесення світові священного світла істини для теперішнього часу (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [69]). ХС 203.3

Сатана виявляє активність в цій галузі своєї роботи, розповсюджуючи літературу, що принижує моральні цінності та отруює розум молоді. Безбожна література заполонила весь край. Чому б кожному членові церкви не виявляти глибоку зацікавленість у тому, щоб розсилати публікації, котрі облагородять розум людей і донесуть безпосередньо до них істину? Ці газети й брошури призначені служити світлом для світу і часто є засобом для навернення душ (Рев'ю енд Геральд, 10 червня 1880 р.). ХС 203.4

Що стосується роботи, котра може бути виконана розповсюдженням добре підготовленої літератури, то ми, так би мовити, спимо. Будемо ж зараз, мудро використовуючи періодичні видання та книги, проповідувати слово рішуче й енергійно, щоб світ зрозумів вістку, дану Христом Іванові на острові Патмос (Літературний євангеліст, с. [101]). ХС 203.5

Члени церкви, пробудіться й усвідомте важливість розповсюдження нашої літератури та присвятіть цій роботі більше часу. Несіть у доми людей газети й журнали, трактати й книги, що проповідуватимуть Євангеліє в його різних аспектах. У нас немає часу, щоб його втрачати. Нехай багато душ віддадуться охоче й безкорисливо роботі книгонош і посприяють таким чином тому, щоб лунало вкрай необхідне застереження. Коли церква візьметься за призначену їй роботу, тоді вона виступить “прекрасна, як місяць, як сонце — ясна, як полки з прапорами — грізна” (Південний сторож, 20 листопада 1902 р.). ХС 204.1

Світло істини випромінює свої яскраві промені на світ через місіонерську роботу. Преса — це засіб для досягнення багатьох, кого було б неможливо досягти з допомогою пасторського служіння (Свідчення для Церкви, т. 5, c. [388]). ХС 204.2

Ніч випробування майже минула. Сатана майстерно використовує свою силу, тому що знає: у нього залишилося мало часу. Покарання Боже гряде на світ, закликаючи всіх, які знають істину, сховатися в щілині Скелі й споглядати славу Божу. Істина не повинна зараз заглушатися. Вона повинна бути викладена чітко та зрозуміло. Неприкрашена істина має бути проголошена в брошурах і трактатах, які повинні бути розсіяні, як осіннє листя (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [231]). ХС 204.3

Є потреба у книгоношах, які взялися б за роботу й принесли цих мовчазних вісників істини людям, — книгоношах, які відчувають тривогу за душі й можуть своєчасно сказати слово тим, які шукають світла. Дехто може сказати: “Я не служитель. Я не можу проповідувати людям”. Можливо, ви не можете проповідувати, але ви можете бути євангелістом, служачи потребам тих, з ким ви зустрічаєтеся. Ви можете бути Божою помічною рукою, працюючи, як працювали учні; ви можете запитувати людей, яких зустрічаєте, чи люблять вони Господа Ісуса (Південний сторож, 20 листопада 1902 р.). ХС 205.1