Український переклад І. Огієнка

1 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

2 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

3 Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

4 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

5 що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

6 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

7 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

8 бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

9 Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

10 А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

11 І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!