Український переклад І. Огієнка

1 Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!