Від усього серця

Квітень

1 квітня. Велика вечеря

“Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох; і послав свого раба в час гостини, щоб сказав запрошеним: Ідіть, бо вже все готове!” (Луки 14:16, 17). ВУС 104.1

У цій притчі ясно зображено стан багатьох із тих, хто сповідує віру в істину для теперішнього часу. Господь послав їм запрошення прийти на гостину, яку Він приготував для них великою ціною для Себе Самого, однак світські інтереси здалися їм важливішими за небесний скарб. Їх запросили взяти участь у подіях вічної цінності, проте для них власні поля, худоба та домашні інтереси настільки важливіші за відгук на небесне запрошення, що перемагають кожну Божественну спробу привернути їх; цими земними цінностями вони виправдовують непослух небесному повелінню: “Ідіть, бо вже все готове”... ВУС 104.2

Ті самі благословення, які Бог дав цим людям для їхнього випробування, щоб побачити, чи віддадуть вони “Боже Богові”, вони використовують як виправдання свого непослуху вимогам Істини. Вони міцно вхопилися за свій земний скарб і кажуть: “Я повинен дбати про все це, я не можу ось так узяти й усе залишити, адже це моє”. Отже, серця цих людей стали настільки ж несприйнятливими та твердими, як утоптана стежка... ВУС 104.3

Їхні серця настільки заросли терням і турботами цього життя, що для небесного в них не залишається місця. Ісус запрошує втомлених та обтяжених, обіцяючи їм спокій, якщо вони прийдуть до Нього... Він хоче, щоб вони зняли із себе важкі тягарі світських турбот і труднощів та взяли Його ярмо — самозречення й самопожертву заради ближніх. А тягар цей виявиться легким. Багато хто відмовляється від запропонованого Христом полегшення та продовжує нести гірке ярмо себелюбства, використовуючи всі сили душі для накопичення грошей заради потурання своїм примхам. Такі не відчули спокою і миру, здобутих людиною, котра бере на себе ярмо Христа і несе тягар самозречення й безкорисливої щедрості, які поніс заради них Христос... ВУС 104.4

Завдяки їхнім особистим зусиллям і благочестивому прикладу могли би бути врятовані душі, за які помер Христос... Однак дорогоцінне світло сховане під посудиною й не світить тим, хто в домі (Рев'ю енд Геральд, 25 серпня 1874 р.). ВУС 104.5