Від усього серця

23 березня. Захований скарб

“Хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя” (Івана 5:24). ВУС 95.1

Ми повинні оцінювати висловлювання Христа не просто в міру нашого розуміння, їх слід розглядати у світлі того важливого значення, яке Сам Христос надавав їм. Він брав давні істини, автором яких був Він Сам, і викладав їх Своїм слухачам у небесному світлі. І люди починали дивитися на них зовсім іншими очима! Пояснюючи ці істини, Ісус наповнював їхній розум потоками смислу, світла й духовності!.. ВУС 95.2

Відкриті людям багаті скарби Істини приваблювали і зачаровували їх. Вони разюче відрізнялися від сухих, неживих тлумачень старозавітних Писань, які викладали рабини. А здійснювані Ісусом чудеса постійно вказували Його слухачам на честь і славу Бога. Вони бачили в Ньому вісника, посланого прямо з Небес, оскільки Він звертався не тільки до їхнього слуху, а й до серця. Коли Ісус поставав перед ними — покірний, але водночас благородний і величний, як народжений наказувати, Він був сповнений сили, і людські серця відтавали і пом'якшувалися... У людей виникало щире бажання бути в Його присутності, слухати Його голос, який так урочисто і милозвучно проголошував Істину... ВУС 95.3

Кожне здійснене Христом чудо переконувало когось у Його справжньому характері. Якби хтось зі звичайних людей звершував такі ж справи, що й Христос, усі проголосили б, що ця людина творить їх Божою силою. Але були такі, хто не прийняв небесного світла, і їхні серця робилися дедалі запеклішими проти цього свідчення... ВУС 95.4

Не відсутність видимої величі, багатств і слави спонукала юдеїв відкинути Ісуса. Сонце Праведності, яке такими яскравими променями сяяло серед моральної темряви, показало контраст між гріхом і святістю, між скверною і чистотою, але таке світло не було бажаним для них... ВУС 95.5

Учення Христа, викладене в настановах і на власному прикладі, було посіяним насінням, яке потім мали зрощувати Його учні. Усі народи Землі повинні були сприймати свідчення цих рибалок як найвищий авторитет (Рев'ю енд Геральд, 12 липня 1898 р.). ВУС 95.6