Від усього серця

11 березня. Істинне і фальшиве освячення

“Тож за їхніми плодами пізнаєте їх” (Матв. 7:20). ВУС 83.1

Ісус прийшов у цей світ, бо людський рід був засуджений на смерть за свої злочини. Його завдання полягало в тому, щоб знову привести людей до вірності Божому Закону, який Павло називає святим, праведним та добрим. Ісус зберіг Заповіді Свого Отця. Хто через покаяння і послух свідчить, що високо цінує принесене Христом спасіння, у тому виявиться дія Духа на його серце. А перевірка — це саме життя. “Тож за їхніми плодами пізнаєте їх”. “Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди”. ВУС 83.2

Та, незважаючи на ці богонатхненні свідчення про природу гріха, багато людей стверджують, що освячені і не здатні на гріх, хоч самі постійно порушують Божий Закон... Ніхто з тих, хто заявляє про свою святість, насправді не є святим. Люди, відзначені в небесних книгах як святі, не усвідомлюють цього і в жодному разі не вихваляються своєю добротою. Ніхто з пророків чи апостолів не говорив про свою святість, навіть Даниїл, Павло й Іван. Праведники ніколи не роблять таких заяв. Чим більше вони нагадують Христа, тим більше сумують через свою неподібність до Нього, бо їхнє сумління чутливе, вони сприймають гріх майже так само, як і Бог... ВУС 83.3

Для будь-кого з нас найбільш безпечно вважати себе грішником, котрий щоденно потребує Божественної благодаті. Милість, виявлена завдяки викупній крові Христа, — ось наше єдине виправдання... Хто володіє Істиною, як вона явлена у Святому Слові, той має твердо триматися основи істини, покладаючись тільки на “Так написано”... ВУС 83.4

Бог має великі благословення, які бажає вилити на Своїх дітей. Вони можуть розраховувати на “мир Божий, що перевищує всяке розуміння”. Вони “змогли зрозуміти, що то за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, Щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою”. Але так Христос відкриє Себе тільки лагідним і покірним серцем. Люди, котрих Бог виправдовує, представлені митарем, а не самоправедним фарисеєм. Покірність — це небесна риса, і без неї ніхто не увійде в перлинні ворота. Покірні, самі того не усвідомлюючи, сяють у Церкві та світі і сяятимуть у небесних оселях (Ознаки часу, 26 лютого 1885 р.). ВУС 83.5