Від усього серця

3 березня. Омана багатства

“Бо коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання” (1 Тим. 6:10). ВУС 75.1

Чимало тих, які визнають особливі істини для теперішнього часу, не вміють розбиратися в людях. Вони не здатні оцінити моральну гідність. Вони можуть хвалитися своєю вірністю Божій справі та своїм знанням Писання, але в їхньому серці немає покори. Вони відчувають особливу повагу до тих, хто багатий та процвітає, забуваючи, що багатством не здобути Божого благовоління. ВУС 75.2

Справжня досконалість характеру найчастіше залишається непоміченою, якщо нею володіє бідний. Гроші мають могутній вплив. Але хіба про гроші чи маєток дбає Бог? Йому належить худоба із тисячі гір, увесь світ і все, що в ньому... ВУС 75.3

Бог доручив Своїм управителям кошти, щоб вони використали їх на добро і таким чином забезпечили собі скарб на Небесах. Але якщо вони, подібно до людини з одним талантом, сховають ці кошти, побоюючись, що Бог отримає належне Йому, то втратять не тільки прибуток, яким в кінці буде винагороджений вірний управитель, а й сам талант, котрий мали пустити в діло... ВУС 75.4

Великий апостол у своєму листі до Тимофія бажає переконати його в необхідності давати настанови, здатні розвіяти обман, який так легко опановує багатих: ніби завдяки їхній здатності набувати багатство вони перевершують мудрістю і судженням бідних і ніби дохід — це благочестя... ВУС 75.5

Люди можуть присвятити все своє життя одній меті — придбанню багатства, однак вони нічого не принесли в цей світ і нічого не можуть винести з нього... Вони жертвують благородними, високими принципами, залишають свою віру заради багатства і якщо не розчаровуються у своїй меті, то розчаровуються в щасті, на яке розраховували, здобуваючи майно... ВУС 75.6

Апостол показує єдино правильне використання багатства і наказує Тимофієві застерігати багатих бути благодійними, збагачуватися добрими ділами, бути щедрими й товариськими, бо таким чином вони збирають собі скарб як добру основу для майбутнього — маючи на думці кінець часу, — щоб досягнути вічного життя... Адже благочестя із задоволенням — велике надбання. Ось справжній секрет щастя і процвітання душі й тіла (Рев'ю енд Геральд, 4 березня 1880 р.). ВУС 75.7