Від усього серця

12 жовтня. Ходіть у Христі

“Отже, як ви прийняли Господа Ісуса Христа, так і ходіть у Ньому” (Колос. 2:6). ВУС 301.1

“Живіть в любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі”... ВУС 301.2

Послух Божому Закону — це освячення. Багато людей мають неправильне уявлення про цю роботу, яка звершується в душі, але коли Ісус молився, щоб Його учні освятилися істиною, Він додав: “Твоє Слово — то істина”. Освячення не відбувається миттєво, це процес, як і послух. Поки сатана нав'язує нам свої спокуси, знову й знову потрібно вести боротьбу за перемогу над власним “я”, а через послух істина освятить душу. Вірні істині переможуть заслугами Христа всі недоліки характеру, які змушують їх пристосовуватися до різноманітних обставин життя. ВУС 301.3

Сьогодні багато людей стверджують, що не здатні згрішити, оскільки вони освячені, але це обман, хитрощі лукавого. Небезпека впасти в гріх існує завжди, адже Христос застерігає нас, щоб ми пильнували й молилися, інакше впадемо в спокусу. Якщо ми усвідомлюємо власну неміч, у нас не буде ні самовпевненості, ні безтурботного ставлення до небезпеки, проте ми відчуватимемо потребу в Джерелі нашої сили — в Ісусі, нашій Праведності. Ми прийдемо в покаянні з розбитим серцем, відчуваючи прикрість від усвідомлення нашої надзвичайної немочі, і пізнаємо, що повинні щодня звертатися до заслуг крові Христової, аби стати посудинами, придатними для використання Господом. ВУС 301.4

Поклавши свою надію на Бога, ми припинимо боротися проти Істини, але отримаємо змогу незмінно стояти на боці правди. Ми повинні міцно триматися біблійного вчення й не йти за звичаями та переказами світу, висловлюваннями та справами людей. Коли з'являться оманливі погляди й подаватимуться як біблійна істина, усі, хто підтримує зв'язок з Христом, не стануть довіряти словам служителя, який їх виголошує, а, подібно до шляхетних вереївців, щодня досліджуватимуть Писання, чи справді це так. Дізнавшись, що говорить Господнє Слово, вони стануть на бік Істини. Вони почують голос справжнього Пастиря: “Це та дорога, — простуйте ви нею!”. Так ви навчитеся робити Біблію своїм порадником, а до чужого голосу не будете прислухатися й не підете за ним (Ознаки часу, 19 травня 1890 р.). ВУС 301.5