Від усього серця

4 серпня. Радісна вістка

“А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. Аж ось Господній ангел став між ними... Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу” (Луки 2:8-10). ВУС 231.1

Ангели дивилися на виснажених подорожніх, Йосипа та Марію, які прямували до міста Давидового для перепису за наказом кесаря Августа. Їх привело туди Боже провидіння, адже саме в цьому місті за пророцтвом мав народитися Христос. Вони шукали можливості переночувати в гостиниці, але змушені були піти, оскільки місця там для них не знайшлося. Для багатих і знатних завжди є і їжа, і дах, а цим стомленим подорожнім довелося шукати притулку в грубій споруді, яка слугувала укриттям для безмовних тварин. ВУС 231.2

Тут і народився Спаситель світу. Велич слави Того, Хто наповнював усе Небо пошаною та захопленням, опустилася до рівня ясел. На Небесах Його оточували святі ангели, нині ж Його сусідами були домашні тварини. Яке приниження!.. ВУС 231.3

Оскільки серед людей немає нікого, хто сповістив би про Прихід Месії, ангели тепер мали зробити те, що було почесним привілеєм людей... ВУС 231.4

Скромні пастухи, охороняючи свої стада вночі, з радістю приймають їхнє свідчення... Вони не відразу розрізняють міріади ангелів у небі. Слава небесного воїнства освітлює сяйвом усю долину... ВУС 231.5

Пастухів переповнює радість, і коли сяйво слави зникає й ангели повертаються на Небеса, вони, палаючи серцем від радісної вістки, поспішають на пошуки Спасителя. Як і сповістили їм небесні вісники, вони знаходять Немовля-Викупителя сповитим у вузьких яслах. ВУС 231.6

Ці події справили незабутнє враження на розум і серця пастухів, і вони сповнилися подиву, любові та подяки за глибоку прихильність Божу до людської сім'ї в тому, що Він послав Свого Сина у світ (Рев'ю енд Геральд, 17 грудня 1872 р.). ВУС 231.7