Від усього серця

28 липня. Смерть первістків

“І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби” (Вих. 11:5). ВУС 224.1

Коли Мойсей став свідком чудових Божих діянь, його віра зросла, а довір'я зміцнилося. Демонструючи Свою Божественну силу, Бог готував його до того, щоб він став на чолі Ізраїлевого війська та вивів усіх ізраїльтян з Єгипту, будучи пастирем Його народу. Його тверда віра в Бога піднесла його вище за страх. Виявлена ним перед лицем гордовитого царя мужність розлютила того настільки, що цар став погрожувати смертю Божому рабові. У своєму засліпленні фараон не усвідомлював, що він опирається не тільки Мойсеєві та Ааронові, але могутньому Єгові, Творцю Неба і Землі. Якби фараон не був засліплений своїм заколотом, він би знав, що Той, Хто здатний творити такі великі чудеса, свідком яких став він сам, збереже життя Своїх вибраних рабів, навіть якщо для цього Йому доведеться вбити царя Єгипту. Мойсей завоював прихильність народу. Його вважали видатною особистістю, і цар не наважився б заподіяти йому шкоду. ВУС 224.2

У Мойсея була ще одна вістка до бунтівного царя, і, перш ніж піти від нього, він безстрашно проголосив слово Господнє. “Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. А в усіх синів Ізраїлевих — від людини й аж до худоби — навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем”... ВУС 224.3

Коли Мойсей чесно виклав суть і наслідки останньої жахливої кари, цар сильно розгнівався. Він скаженів через те, що не міг залякати Мойсея та змусити його тремтіти перед царською владою. Бо Божий раб спирався на руку, більш могутню, ніж рука якогось земного монарха (Ознаки часу, 18 березня 1880 р.). ВУС 224.4