Від усього серця

7 липня. Енох і Дух пророцтва

“Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: ‘Ось іде Господь зі Своїми десятками тисяч святих’” (Юди 14). ВУС 203.1

Господь відкрив Еноху План спасіння й за допомогою пророчого духу провів його через покоління, які житимуть після потопу, показав йому великі події, пов'язані з Другим приходом Христа і кінцем світу. ВУС 203.2

Енох був занепокоєний долею мертвих. Йому здавалося, що і праведні, і нечестиві перетворяться на порох і таким буде їхній кінець. Він нічого не знав про життя праведників по той бік могили. У пророчому видінні він отримав пізнання про Сина Божого, Який мав померти як жертва; йому було показано Прихід Христа на небесних хмарах у супроводі сонму ангелів, щоб повернути життя мертвим праведникам і визволити їх з могил. Також він побачив розбещений стан світу перед тим, як Христос з'явиться вдруге: люди будуть хвалькуваті, горді та норовливі, вони відкрито виступатимуть проти Божого Закону, відкидаючи єдиного Бога та нашого Господа Ісуса Христа, зневажаючи Його кров і Його викуплення. Він побачив праведників, увінчаних славою і честю, тоді як нечестивці опинилися віддаленими від Господньої присутності та винищені вогнем... ВУС 203.3

Благословення та почесті, надані Господом Еноху, слугують для нас найважливішим уроком про те, що винагороджені будуть усі, хто вірою покладається на обітовану Жертву та в послуху дотримується Божих заповідей. Тут знову представлені дві категорії людей, які існуватимуть до Другого приходу Христа — праведні і нечестиві, вірні і непокірні. Бог пам'ятатиме про праведників, які бояться Його. Заради Свого дорогого Сина Він виявить до них повагу та честь і дарує вічне життя. Але нечестивих, котрі зневажають Його авторитет, Він винищить з обличчя землі, як ніби їх ніколи й не було. ВУС 203.4

Після того як Адам перейшов зі стану досконалого щастя в стан гріха та страждання, існувала небезпека, що людей спіткає зневіра... Однак настанови, які Бог дав Адаму, які були повторені Сифу та які знайшли цілковите втілення в житті Еноха, розвіяли імлу та морок і дали всім надію на те, що як через Адама прийшла смерть, так через Ісуса, обіцяного Спасителя, прийдуть життя і безсмертя (Ознаки часу, 20 лютого 1879 р.). ВУС 203.5