Від усього серця

16 червня. Дивлячись на Xриста

“Отож, хто в Христі, той нове творіння, давнє минуло, — ось постало все нове!” (2 Кор. 5:17). ВУС 181.1

Ми можемо стати переможцями завдяки силі, яку дає нам Ісус. Однак виробляти цю силу самостійно ми не в змозі. Ми можемо отримати її тільки через Божого Духа. Нам потрібно глибоко вивчати природу Христа й таємницю Його любові, “яка сягає за межі пізнання”. Ми повинні жити в теплих, м'яких променях Сонця правди. Тільки любов і співчуття Христа, Його Божественна благодать і безмежна сила можуть наділити нас здатністю опиратися жорстокому ворогові та придушувати хтивість власних сердець. У чому ж наша сила? У Господній радості. Нехай любов Христа наповнить наші серця, і тоді ми будемо готові прийняти силу, яку Він хоче нам дати. ВУС 181.2

Щодня дякуймо Богові за отримані благословення. Якщо люди упокоряться перед Богом, розуміючи, наскільки недоречно з їхнього боку плекати самодостатність, усвідомлюючи свою цілковиту нездатність виконати роботу, необхідну для очищення їхніх душ, якщо вони відкинуть свою праведність, то Христос перебуватиме в їхніх серцях. Він докладе Свою руку до того, щоб створити їх заново, і здійснюватиме цю працю, доки вони не вдосконаляться в Ньому. ВУС 181.3

Христос ніколи не нехтує роботою, довіреною в Його руки. Він дає рішучому учневі розуміння порочності, розбещеності заплямованого гріхом серця, над яким Він працює. Щиро каючись, грішник усвідомлює марність зарозумілості. Дивлячись на Ісуса, порівнюючи свої спотворені характери з досконалим характером Спасителя, вони лише говорять: “Сам по собі я нічого не вартий, я просто припадаю до Твого хреста”. ВУС 181.4

Разом з Ісаєю вони вигукують: “Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав! Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє” (Рев'ю енд Геральд, 31 березня 1904 р.). ВУС 181.5