Від усього серця

22 травня. Очі Господні на нас

“Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк” (Псал. 34:16). ВУС 156.1

Широко побутує думка, що духовність і посвяченість Богові згубні для здоров'я. Хоч цей висновок помилковий, він явно не безпідставний. Багато хто з тих, хто вважає себе християнами, постійно ходять похмуріші за хмару. Мабуть, вони вважають чеснотою скаржитися на пригноблений дух, великі випробування та жорстоку боротьбу. ВУС 156.2

Однак ці люди представляють біблійну релігію в неправильному світлі. Ані трохи не суперечачи здоров'ю та щастю, страх Господній лежить в основі всілякого істинного благополуччя... ВУС 156.3

Усвідомлення того, що робиш правильно, — найкращі ліки від хвороб тіла та душі. Хто в мирі з Богом, той дотримався найважливішої умови для здоров'я. Благословення Боже є життям для того, хто одержує його. Упевненість у тому, що очі Господні зосереджені на нас і слух Його звернений до наших молитов, — невичерпне джерело задоволення. Знати, що в нас є премудрий Друг, Якому ми можемо довірити всі таємниці душі, — це перевага, яку неможливо висловити словами. ВУС 156.4

Зневіра та пригніченість, до яких нібито призводить послух Божому моральному Закону, найчастіше притаманні тим, хто зі зневагою ставиться до Його фізичних законів. Той, чиї моральні сили затьмарені хворобою, не здатний у правильному світлі представити християнське життя, явити радість спасіння чи красу святості. Такі занадто часто перебувають у вогні фанатизму, у водах холодної байдужості чи похмурого зневір'я... ВУС 156.5

Обов'язок кожного християнина — неухильно наслідувати Христа, плекаючи в собі мир, надію та відраду, виявлені в непідробній життєрадісності та задоволенні життям. Так вони можуть випромінювати світло на всіх довкола, замість того щоб кидати похмуру тінь смутку та пригнічення. ВУС 156.6

Багато людей постійно шукають збудливих розваг. Вони втрачають спокій і відчуття вдоволення, якщо не перебувають у полоні легковажних веселощів і пошуку насолод. Ці люди можуть говорити про свою релігійність, але вони обманюють самих себе. Вони не володіють тим, що має справжню цінність. Їхнє життя не сховане з Христом у Бозі. Вони не знаходять в Ісусі радості й миру (Ознаки часу, 15 червня 1882 р.). ВУС 156.7