Від усього серця

13 травня. Нова пісня

“І співають нову пісню, проголошуючи: Ти достойний узяти книгу і відкрити її печаті, бо Ти був заколений, і викупив нас Богові Своєю кров'ю від усякого покоління і мови, племені й народу. Ти зробив їх царством і священиками для нашого Бога, й вони будуть царювати на землі!” (Об'явл. 5:9, 10). ВУС 147.1

Бог виявив нам довіру, зробивши нас управителями коштів і Його рясної благодаті, і ось тепер Він указує нам на убогих, стражденних і пригноблених, на душі, скуті ланцюгами забобонів і помилок, і запевняє нас: якщо ми робитимемо їм добро, Він прийме наші справи як зроблені для Нього. “Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, — каже Ісус, — ви зробили Мені”. ВУС 147.2

Бідні теж не позбавлені переваги жертвування. Вони разом з багатими можуть брати участь у цій роботі. Урок, викладений Христом на прикладі двох лепт бідної вдови, свідчить про те, що найменша добровільна жертва бідного, якщо вона здійснена від чистого серця, буде прийнята так само, як і найбільший дар багатія... ВУС 147.3

Усі розумні управителі довірених їм коштів увійдуть у радість свого Господа. У чому ж полягає ця радість? “Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається”. Ті, хто сумлінно приводив душі для Христа, отримають блаженну похвалу, святе благословення. Вони приєднаються до тих, хто радіє на Небесах, до радості за зібрані жнива. Якою ж великою буде радість, коли викуплені Господа зустрінуться всі разом — зберуться в приготованих для них оселях! О, яка це буде радість для всіх, хто неупереджено й безкорисливо працював разом з Богом у звершенні Його справи на Землі! Яке задоволення відчує кожний жнець, коли почує ясний мелодійний голос Ісуса, Який казав: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!”... ВУС 147.4

З веселими, радісними серцями Божі працівники дивляться на працю душі своєї заради грішників, близьких до загибелі та майже померлих, і відчувають задоволення... Самозречення, з яким вони працювали в Божій справі, вже не постає в їхній пам'яті. Дивлячись на душі, які вони прагнули придбати для Ісуса, і бачачи їх спасенними, навічно спасенними — пам'ятниками Божої милості та любові Спасителя, — вони заповнюють небесні висоти вигуками хвали та подяки (Рев'ю енд Геральд, 10 жовтня 1907 р.). ВУС 147.5