Від усього серця

Травень

1 травня. Порівняйте грішника і праведника

“Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!” (Псал. 23:4). ВУС 135.1

Ми часто чуємо про випробування, смуток і скорботу, які супроводжують життя християн, про те, як мало в ньому радості та втіхи, тому дуже часто складається враження: якщо вони залишать свою віру та спроби здобути вічне життя, усе в їхньому житті зміниться на краще, й воно буде сповнене задоволень і щастя. Однак я мала спонукання порівняти життя грішника з життям праведника. Грішники не відчувають бажання догодити Богові, тому Його схвалення не викликає в них відчуття задоволення. Вони аж ніяк не безтурботні у своєму гріховному стані та світських задоволеннях. Вони глибоко переживають негаразди цього смертного життя. О, так, часом їх огортає страх. Ці люди бояться Бога, але не люблять Його. ВУС 135.2

Чи вільні грішники від розчарування, труднощів, земних утрат, бідності та нещасть? О, ні! У цьому плані вони анітрохи не в більшій безпеці, ніж праведники. Вони часто страждають від тривалих недуг, але в них немає сильної, могутньої руки, на яку вони могли б спертися, немає зміцнювальної благодаті вищої сили їм на підтримку. У своїй немочі вони змушені спиратися на власні сили. Вони не живуть у передчутті ранку воскресіння, оскільки в них немає благодатної надії опинитися серед спасенних. Майбутнє не обіцяє їм жодної втіхи. Страшна невизначеність мучить їх, і так вони заплющують очі перед смертю. Таким є кінець життя марних задоволень бідних грішників. ВУС 135.3

Християни зазнають розчарувань, ганьби, злиднів, нещасть, страждають від хвороб. Але, незважаючи на все це, вони люблять Бога, люблять виконувати Його волю й нічого не цінують так високо, як Його схвалення. У боротьбі, випробуваннях і життєвих змінах вони знають, що є Той, Хто їх розуміє, Хто схилить Своє вухо до стогонів засмучених і нужденних, Хто може співчувати їм у кожній недолі та вгамувати найгостріший серцевий біль. Він запросив знедолених прийти до Нього та знайти спокій. Серед усіх своїх бід християни мають велику втіху, і, навіть якщо їх спіткає важка, нестерпна хвороба, перш ніж заплющити очі перед смертю, вони зможуть у бадьорому дусі перенести свої недуги, оскільки перебувають у спілкуванні зі своїм Викупителем (Рев'ю енд Геральд, 28 квітня 1859 р.). ВУС 135.4