Звеличуйте Ісуса Христа

29 березня. Прославлений перед Всесвітом

“Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати” (Йоан.17:4). ЗІХ 90.1

Воскресивши Христа з мертвих, Отець прославив Свого Сина перед римською вартою, перед диявольським воїнством і небесним Всесвітом. З неба, розганяючи темряву на своєму шляху, зійшов могутній ангел, зодягнений в небесний обладунок. Він зламав римську печатку, відвалив величезний камінь від гробу, ніби це був невеличкий камінець, в одну мить зруйнувавши усе, що було зроблено ворогом. Пролунав Божий голос, викликаючи Христа з Його в'язниці. Римські вартові бачили небесних ангелів, які схилилися у благоговінні перед Тим, Кого вони розп'яли; виходячи, Він проголосив над гробом Йосифа: “Я воскресіння й життя” (Йоан.11:25). Чи можна дивуватися, що воїни попадали на землю, як мертві? ЗІХ 90.2

Прославлений Христос вознісся на небо у супроводі численних ангелів. Його раніше прихована слава тепер сяяла з усією яскравістю, яку смертна людина не спроможна витримати. Син Божий прийшов у наш світ як людина, а вознісся у Свій небесний дім як Бог. Його людське життя було сповнене смутку і скорбот через жорстоке відкинення з боку тих, кого Він прийшов спасти. Але коли Він підносився у славі й тріумфі, оточений супроводжуючими Його ангелами, людям була дана можливість побачити Його в силі. Цим же святим істотам, які сповістили про Його прихід у світ, дозволено було супроводжувати Його під час вознесіння й зажадати тріумфального привітання як для царської прославленої Особи. “Піднесіться, брами високі”, — вигукують вони, наближаючись до входу на Небеса... “Хто ж Той Цар слави?” І безліч голосів відповідають: “Господь сильний і могутній, Господь, Непереможний в бою!” (Псал.24:7-10). ЗІХ 90.3

Такою була відповідь на молитву Христа. Він був прославлений славою, котру мав у Отця ще до створення світу. Однак не зважаючи на цю славу, Христос не втрачає з уваги Своїх земних дітей, котрі борються і працюють. Ісус має прохання до Свого Отця. Він дає знак небесному воїнству відійти, доки Він особисто спілкуватиметься з Єговою. Спаситель викладає Своє прохання про вибраних: ЗІХ 90.4

“Отче, котрих Ти дав Мені, — каже Він, — бажаю, щоб там, де Я, і вони були зі Мною” (Йоан.17:24). І тоді Отець проголошує: “І нехай Йому поклоняться усі ангели Божі” (Євр.1:6). Небесний сонм ангелів падає ниць перед Ним; лунає пісня перемоги й радості. Слава огортає небесного Царя, і усі небесні істоти дивляться на неї. Словами неможливо описати ту сцену слави, коли Божий Син був відновлений у правах і знову зайняв почесне і славне місце, котре добровільно залишив, ставши людиною (Ознаки часу, 10 травня 1899 р.). ЗІХ 90.5