Звеличуйте Ісуса Христа

25 березня. Прийміть Його як надійного Друга

“Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, бо сказав вам усе, що чув від Отця Мого” (Йоан.15:15). ЗІХ 86.1

Уданий час переважає нечестя. Навколо нас — небезпека. В міру зростання беззаконня в багатьох згасає любов. Цього не сталося б, якщо б усі прийшли до Ісуса з вірою і довір'ям. Якщо у серці викохується Його покора і лагідність, то це принесе мир та спокій, дасть моральну силу кожній душі. ЗІХ 86.2

Часто як на стимул для пошуку праведності і придбання Друга у Христі посилаються на плинність часу. Для нас це не повинно бути вирішальним стимулом, оскільки це наслідки егоїзму. Чи є необхідність посилатись на покарання Божого дня, страхом спонукаючи нас до правильних дій? Цього не повинно бути. Особа Ісуса приваблює. Він сповнений любові, милості і співчуття, хоче бути нашим Другом, супроводжуючи нас через усі мінливості життя. Він запевняє нас: “Я — Господь, Бог твій, ходи зі Мною, і Я сповню твою дорогу світлом”. Ісус, Велич неба, бажає дарувати спілкування з Собою тим, хто приходить до Нього зі своїм тягарем, немочами і турботами. Він прийме їх як Своїх дітей і дасть спадщину, ціннішу від земного царства, а також вінець слави, багатший за будь-яку корону, яка колись прикрашала чоло найвидатнішого земного монарха. ЗІХ 86.3

Наш обов'язок — любити Ісуса як нашого Відкупителя. Маючи право на нашу любов, Він запрошує віддати Йому наше серце. Він закликає нас іти з Ним дорогою покори і справжнього послуху. Запрошуючи, Ісус закликає нас до чистого, святого і щасливого життя миру і спокою, свободи і любові, до багатої спадщини майбутнього нетлінного життя. Що оберемо ми: свободу в Христі чи рабство і тиранію в служінні дияволові? Якщо плануємо жити з Христом протягом усіх нескінченних віків, то чому ми не обираємо Його нині як нашого найдовіренішого Друга, найкращого і наймудрішого Порадника? ЗІХ 86.4

Ми маємо перевагу щодня мати спокійні, близькі і щасливі стосунки з Ісусом. Не потрібно непокоїтися, якщо наш шлях пролягає через боротьбу і страждання. Християнин може мати мир, що перевершує усяке розуміння, але він здобувається ціною боротьби з силами темряви, суворої боротьби проти егоїзму та успадкованого гріха. Перемоги, щодня отримувані через невтомні, наполегливі зусилля у здійсненні добра, будуть оцінені Христом, Котрий так полюбив нас, що віддав Себе за нас, аби визволити від усякого беззаконня й очистити Собі людей “вибраних, ревних до добрих діл” (Тит.2:14)... ЗІХ 86.5

Син Всевишнього Бога зазнав ганьби на хресті, щоб грішники не відчули вічного сорому і презирства, але були викуплені й увінчані вічною славою (Ознаки часу, 17 березня 1887 р.). ЗІХ 86.6