Звеличуйте Ісуса Христа

14 лютого. Творіння зміцнює віру

“Закрите належить Господу, Богу нашому, а відкрите — нам та нашим дітям навіки” (Втор.29:28). ЗІХ 47.1

Боже Слово дане для того, щоб служити світильником для нашої ноги і світлом для стежки (Псал.118:105). Хто відкидає Боже Слово і намагається за допомогою своєї сліпої філософії пояснити чудові таємниці Єгови, ті будуть спотикатися в темряві. Смертним даний дороговказ, за допомогою якого вони можуть бачити Бога і Його діла такою мірою, якою це служить для їхнього добра. Розповідь, яка ознайомила нас з історією потопу, розкрила чудові таємниці; без неї геологія ніколи не змогла б їх відкрити. ЗІХ 47.2

Сатана поставив перед собою особливу мету — штовхнути людину, яка впала, до повстання проти Божого правління; і в цьому він досягнув чималих успіхів. Йому вдалося кинути тінь на Божий Закон, який сам по собі дуже зрозумілий. Особливу ненависть сатана відчуває до четвертої Заповіді Десятислів'я, оскільки вона свідчить про живого Бога, Творця неба і землі. Очевидні принципи Єгови відкидаються, а приймаються безглузді байки. ЗІХ 47.3

Людині важко буде виправдатися. Бог дав доволі доказів, які можуть стати підставою віри, якщо тільки людина захоче їм вірити. В останні дні на Землі майже не залишиться правдивої віри. Без усяких на це підстав Боже Слово вважатиметься ненадійним, до уваги братимуться людські здогадки, хоч вони й суперечать ясним біблійним істинам. Справу творіння, яку Бог ніколи не відкривав, люди будуть пояснювати природними явищами. Однак наука не в змозі осягнути таємниць Небесного Бога та пояснити надзвичайні творчі діла, які є чудом сили Всемогутнього. Осягнути їх — означало б пояснити саме існування Бога. “Що закрите, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, це наше й наших дітей повіки”... Божі дороги — не наші дороги, Його думки — не наші думки. Людська наука ніколи не зможе пояснити Його дивовижні діла. Бог так розпорядився, що люди, тварини і дерева, які набагато перевищували розмірами сучасні, та все інше під час потопу було поховане в землі і збережене для людини як доказ того, що мешканці стародавнього світу загинули від вод потопу. Бог визначив, аби ці знахідки, сховані в землі, утвердили віру людей у богонатхненну проповідь. Та люди зі своїми марними міркуваннями неправильно використовують засоби, призначені Богом для збудження в їхній свідомості бажання прославити Його (Духовні дари, т. 3, c. [94-96]). ЗІХ 47.4