Звеличуйте Ісуса Христа

25 листопада. Вінець життя

“Тепер же приготовлений мені вінець праведності, якого Господь, Суддя праведний, дасть мені в день той; і не тільки мені, але й усім, що полюбили явлення Його” (2Тим.4:8). ЗІХ 331.1

Павло ніколи не забував про вінець життя, котрий має бути йому вручений, і не лише йому, але й усім, що полюбили явлення Христа. Однак бажаним цей вінець життя став для Павла завдяки перемозі через Ісуса Христа. Ісус бажав, щоб нас вабило не отримання нагороди, але виконання волі Божої, тому що це — Його воля, незалежно від нагороди, котру можемо отримати. ЗІХ 331.2

Дар Божий — життя вічне. Господь бажає, аби усі, що отримали Його благодать, цілковито довіряли Йому. Він закликає нас виявляти чисту, просту віру, довіряючи Йому і не питаючи про нагороду. Ми повинні звершувати своє служіння від усього серця, показуючи, що ми абсолютно впевнені втому, що Він судитиме справедливо. ЗІХ 331.3

У біблійній картині сцени суду, коли праведним вручатимуться нагороди, а над нечестивими виголошуватиметься вирок, показано, що праведні здивувалися: невже вони здійснили щось таке, за що повинні отримати нагороду? Однак вони зберігали постійну віру в Христа, були напоєні Його Духом і навіть несвідомо здійснювали для Христа через Його святих те служіння, котре приносить справжню нагороду. Нагорода не була стимулом їхнього служіння. Для них найвищою честю було працювати так, як працював Христос. Свої вчинки вони здійснювали з любові до Христа і ближніх. Той, Хто ототожнив Себе зі страждаючим людством, розглядає вчинки співчуття і любові, як зроблені особисто для Нього... ЗІХ 331.4

Усіма нашими здібностями і талантами ми зобов'язані Господу. Кожна перемога здобувається лише завдяки Його благодаті. Тому ми зовсім не маємо чим хвалитися... ЗІХ 331.5

Якби ми пам'ятали, що проходимо випробування перед очима цілого Всесвіту, а також те, що Бог перевіряє нас, аби пізнати, якого ми духа, тоді з нашого боку було б більше серйозних роздумів і щирих молитов. Ті, котрі працюють у простоті, усвідомлюють, що сама по собі людина не може зробити нічого доброго. Вони переповнені вдячністю за перевагу підтримувати спілкування з Богом. Таке визнання є невід'ємною частиною служіння і робить приємними їхні дари і приношення. Вони мають ту ж впевненість і те ж довір'я до Бога, яке дитина має до своїх земних батьків. ЗІХ 331.6

Ми отримуємо нагороду не стільки за нашу активність і старанність, скільки за ніжність, прихильність і любов, котрі наповнюють наше служіння хворим, знедоленим, страждаючим (Ознаки часу, 9 серпня 1899 р.). ЗІХ 331.7