Звеличуйте Ісуса Христа

18 листопада. Правда — основа характеру

“Я заховав Слово Твоє в серці моїм, щоб мені не грішити проти Тебе” (Псал.119:11). ЗІХ 324.1

Ті, хто вивчають Біблію, радяться з Богом і покладаються на Христа, зможуть завжди і за будь-яких обставин поводитися розумно. В їхньому практичному житті виявляться добрі принципи. Нехай істина для теперішнього часу буде прийнята серцем і станс основою характеру; тоді з'явиться незмінність мети, яку не зможуть похитнути ані спокуси насолод, ані мінливість традицій, ні зневага світських людей і навіть прагнення власного серця до самодогоджання. Але спочатку потрібно очистити сумлінні і упокорити волю. В душі має панувати любов до істини і праведність, тоді і характер стане таким, який може схвалити небо. ЗІХ 324.2

У нас є видатні приклади виявлення твердих духовних принципів. Навіть страх смерті не міг примусити знемагаючого від спраги Давида пити віфлеємську воду, яку з ризиком для власного життя здобули хоробрі воїни. Відкрита паща лев'ячої ями не в стані була примусити Даниїла припинити щоденно молитися, а палаюча піч не присилувала Сидраха і його друзів уклонитися спорудженому Навуходоносором бовванові. Молоді люди, котрі мають тверді принципи, будуть уникати задоволень, не злякаються страждань і радше хоробро зустрінуть навіть лев'ячу яму чи палаючу піч, аніж виявляться невірними Богові. Зверніть увагу на характер Йосифа. Його чесноти зазнали суворого випробування, однак перемога в кінцевому результаті була повною... Той самий величний і непохитний принцип виявлявся в кожному випробуванні. Господь був з ним і Його слово було для Йосифа законом. ЗІХ 324.3

Така твердість і непорочність яскраво контрастує зі слабкістю і безпринципністю сучасної молоді... ЗІХ 324.4

Помилковою є думка, що ми повинні потурати зіпсутим дітям. Коли Єлисей лише почав своє служіння, діти з Вефіля сміялися і знущалися з нього. Єлисей був досить м'якою людиною, але Божий Дух спонукав його проклясти кривдників. Вони чули про вознесіння Іллі і цю величну подію зробили предметом насмішок. Досвід Єлисея показав, що жодна людина — молода вона, чи старша — не мас права зневажливо ставитися до святого покликання. Коли діти сказали, що йому краще вознестися, Єлисей прокляв їх іменем Бога. Жахливий суд, що спіткав їх, виходив від Бога. Після цього в Єлисея не виникало труднощів щодо його місії. Протягом 50 років він входив і виходив через міські ворота Вефілю. Він ходив від міста до міста, проходячи часом повз гурт ледащої, розпусної молоді, але ніхто і ніколи більше не глузував з нього, не принижував його репутації, як пророка Всевишнього. Того єдиного випадку, коли на самому початку його служіння виявилася суворість, було достатньо, щоб примусити людей поважати Єлисея протягом усього його життя (Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [43-44]). ЗІХ 324.5