Звеличуйте Ісуса Христа

25 січня. Серед найсуворіших спокус

“Бо як Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти” (Євр.2:18). ЗІХ 27.1

Немає нічого дивного чи нового утому, що в тяжких життєвих обставинах духовно сильні люди, котрих надмірно пригнічують, упадають в розчарування та розпач і вже не знаходять жодної радості у житті. Нехай же усі, і до потрапляють у такі обставини, пригадають одного з найбільших пророків, котрий утечею рятував своє життя від гніву розлюченої жінки. Утомлений і змучений дорогою, пророк, відчуваючи гір ке розчарування і духовне пригнічення, просив собі смерті. Та саме тоді, коли надія його майже згасла і здавалося, що справа його життя зазнала поразки, він отримав один з найдорогоцінніших уроків. У час найбільшої немочі у найважчих обставинах життя він зрозумів необхідність покладатися на Бога. ЗІХ 27.2

Хто присвятив своє життя самовідданій праці, але часом піддається розчаруванню й розпачу, може черпати мужність з історії Іллі. Бог постійно виявляє Свою підтримку, любов та силу до тих Своїх слуг, чия старанність фальшиво витлумачується і не цінується належним чином, чиї поради і викриття відкидаються, а намагання здійснити реформу в суспільстві зустрічають злісний опір. ЗІХ 27.3

Саме тоді, коли людина відчуває себе зовсім слабкою, сатана посилає їй найсильніші спокуси. В такий момент він хотів перемогти і Божого Сина, оскільки в такий спосіб отримував багато перемог над людиною. Коли в людей, що багато років мужньо захищали істину, слабне воля і занепадає віра, їх долають спокуси. Коли Мойсей, утомлений сорокарічним мандруванням та невір'ям народу, тільки на одну мить перестав покладатися на безмежну Силу, він упав біля самих кордонів обітованої землі. Так сталося і з Іллею. Він, який непохитно довіряв Богові протягом усіх років посухи та голоду; він, що безстрашно свідчив перед Ахавом, а пізніше увесь тяжкий день стояв на Кармелі передусім ізраїльським народом як єдиний свідок правдивого Бога, — в момент слабкості допустив, аби страх смерті уразив його віру в Бога. Те ж саме відбувається й сьогодні... ЗІХ 27.4

Ті, що довший час стоять на передовій лінії боротьби, бувши спонукані Святим Духом звершувати особливу роботу, часто після напруженої боротьби відчувають пригніченість і безсилля. Відчай може похитнути найгероїчнішу віру і послабити найнепохитнішу волю. Але Бог з розумінням ставиться до цього. Він продовжує любити і співчувати. Він читає спонукання і наміри сердець... Небо не залишить їх в біді. Ніщо не видається таким безнадійним і разом з тим нездоланним, як душа, яка усвідомлює свою нікчемність і повністю покладається на Бога (Пророки і царі, c. [173-175]). ЗІХ 27.5