Звеличуйте Ісуса Христа

2 вересня. Зцілення від духовної сліпоти

“Близько Господь до всіх, які до Нього взивають, до всіх тих, що до Нього взивають по правді” (Псал.145:18). ЗІХ 247.1

Христос не вважав книжників, фарисеїв і правителів юдейського народу посудинами для Свого нового вина. Він був змушений залишити їх і звернутися до простих людей, серця яких не переповнювала заздрість, користолюбство і самоправедність. Скромні рибалки послухалися поклику божественного Вчителя, а книжники і фарисеї відмовилися навернутися. ЗІХ 247.2

Учні, котрих покликав Ісус, були людьми неосвіченими, і коли Ісус об'єднався з ними, їхній характер був далекий від досконалості. Однак вони були готові навчатися у найвидатнішого Учителя, Якого будь-коли знав світ. Вони стали справді наверненими людьми, новими посудинами, до яких Ісус міг влити небесне вино Свого Царства. Однак хоча вони і навернулися до Христа, проте через свої обмежені земні уявлення, наслідки фарисейської науки були неспроможні цілковито зрозуміти духовний зміст істини, яку викладав Ісус. У Своїх повчаннях Христос вказував на необхідність мати чисте, святе серце, бо тільки завдяки святості вони могли стати підданими Його Небесного Царства. ЗІХ 247.3

Божественний Сіяч розсівав дорогоцінне насіння,яке неможливо побачити, поки вмілий працівник під керівництвом Святого Духа не збере їх і не викладе істину в усій її повноті, розкриваючи глибини божественної любові. Упродовж віків Ісус, Джерело правди, через Своїх слуг відкривав юдеям істину за істиною. Однак з часом істина змішалася з оманою, а тому виникла необхідність відокремити її від єресі й зла. Треба було переглянути її у світлі Євангелія, аби вона засяяла в своїй початковій чистоті, розганяючи моральну темряву світу. Де б Христос не знаходив дорогоцінний камінь істини, що втратив свою оправу або затьмарився оманою, Він надавав йому колишньої форми і ставив на ньому печать Єгови. Він показав, що Сам є Словом і Мудрістю Бога. ЗІХ 247.4

У роки земного життя Христа серця людей, які хотів сатана, були захоплені буденним, тимчасовим, земним. Гріх витіснив із серця Божу любов, і замість неї там запанувала любов до світу, потурання гріховним пристрастям. Примирити небо і землю міг лише Христос. Людина втратила правильне бачення, бо не дбала про осягнення духовного вічного світу... В Особі й служінні Христа була явлена Божа святість, оскільки Христос прийшов відкрити Отця (Ознаки часу, 11 грудня 1893 р.). ЗІХ 247.5