Звеличуйте Ісуса Христа

9 серпня. Переможець над силами темряви

“Але я не бажаю хвалитися, хіба що тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа” (Гал.6:14). ЗІХ 223.1

Христос залишив становище, яке займав у небес них дворах, і прийшов на цю землю жити життям людини. Він приніс таку жертву, аби показати, що звинувачення сатани проти Бога фальшиве і людина в змозі підкорятися Законам Божого Царства. Рівний з Отцем, ушанований і звеличений ангелами, Христос задля нас упокорив Себе, прийшовши на землю, щоб жити життям нестатків і убогості, — стати “Людиною болів, що зазнав недуги” (Ісая 53:3). Однак на Його завжди людському єстві залишався відбиток Божества. Він прийшов як божественний Учитель, щоб просвітити людей, зробити їх фізично, розумово і духовно сильнішими. ЗІХ 223.2

Ніхто не здатний пояснити таємницю втілення Христа. Однак відомо, що Він прийшов на землю і жив серед людей як людина. В тілі Людини Ісус Христос не був всемогутнім Господом Богом, але водночас Христос і Отець — єдине. Божественність не зникла під тягарем голгофських страждань, однак залишається незмінним, що “так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, віруючий у Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Йоан.3:16). ЗІХ 223.3

Усіма можливими засобами сатана намагався перешкодити розвиткові досконалості Христа в дитинстві, заважав Його непорочній зрілості, святому служінню і досконалій жертві. Однак він зазнав поразки. Диявол не міг примусити Ісуса згрішити, не міг викликати в Ньому розпач або відволікти від служіння, задля якого Месія прийшов на землю. Від пустелі до Голгофи проти Христа була спрямована буря сатанинської ненависті, але чим жорстокішою вона була, тим міцніше Син Божий тримався за руку Небесного Отця і впевненіше прямував зрошеним кров'ю шляхом (Біблійний коментар АСД, т. 5, c. [1129, 1130]). ЗІХ 223.4

Коли Христос був розп'ятий і помер, здавалося, що пекельні сили перемогли. Але навіть коли на хресті Христос скрикнув: “Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?” Він отримав перемогу над силами темряви. Коли Його бліді тремтячі уста промовили: “Звершилося”, темрява, подібна до опівночної, заховала Його передсмертну агонію від очей натовпу. Протягом довгих годин страждань глузливий натовп дивився на Нього. Але тепер Він був милостиво закритий Божим покровом. ЗІХ 223.5

У момент смерті Христа стався сильний землетрус. Налякані люди тиснулися один до одного. Їх охопив невимовний жах. Здавалося, що усе творіння розщеплювалося на атоми. Сама природа ніби повстала проти вбивства Сина Божого. ЗІХ 223.6

Смерть Христа стала викупом за кожну людину. Усі можуть бути переможцями, оскільки Христос здійснив примирення за гріхи усього світу. Нині Він усім пропонує силу спасительної благодаті (Рукопис 140, 1903 р.). ЗІХ 223.7