Звеличуйте Ісуса Христа

29 червня. Навчені найвеличнішим Учителем світу

“‘Закиньте сіті праворуч човна — і піймаєте’. Вони закинули, і вже не могли витягнути сіті через велику кількість риби” (Йоан.21:6). ЗІХ 182.1

Семеро учнів йшли разом. На них був скромний одяг рибалок. Вони не мали земних благ, але були багаті пізнанням правди та служінням їй. А це було особливо цінним в очах Неба і давало їм право зайняти високе становище вчителів. Вони не здобували освіти у пророчих школах, але протягом трьох років навчались у найбільшого з Учителів, Якого будь-коли знав світ. Завдяки Його наукам вони стали благородними, досягли високого розумового розвитку і стали знаряддям Божим, за допомогою якого люди могли пізнавати істину... ЗІХ 182.2

Був тихий вечір, і Петро, котрий досі полюбляв рибальство, запропонував відплисти в море і закинути невід. Усі радо прийняли цю пропозицію. Маючи потребу в їжі та одязі, вони у разі доброго улову, могли б заробити собі на життя. Учні відпливли у човні, але не зловили нічого. Вони працювали цілу ніч, та даремно. Під час цих стомлюючих годин вони говорили про свого Господа, Якого не було з ними, пригадували чудові події, свідками яких вони стали під час Його служіння біля моря. Вони думали про майбутнє, їх огортала тривога. ЗІХ 182.3

Увесь цей час одинокий Спостерігач споглядав за ними з берега, залишаючись при цьому непоміченим. Нарешті почало світати. Човен був недалеко від берега, і учні зауважили Незнайомця, Який стояв на березі. Він звернувся до них із запитанням: “Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?” Коли вони відказали “ні”, Він повелів їм: “Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!” Вони закинули і вже не могли його витягти через велику кількість риби. ЗІХ 182.4

Йоан впізнав Незнайомця і сказав Петрові: “Це ж Господь!” ЗІХ 182.5

Ісус закликав їх залишити свої рибальські човни, обіцяючи при цьому зробити їх ловцями людей. Він ще раз повторив колишнє чудо, аби глибше закарбувати в їхній пам'яті цю сцену. Таким чином, Ісус нагадав учням Своє доручення, чим показав, що Його смерть не зменшила їхнього обов'язку у виконанні дорученої праці. Хоча вони мали бути позбавлені спілкування з Ним і рибальського ремесла, яке годувало їх, воскреслий Спаситель і надалі піклуватиметься про них. Поки вони виконуватимуть Його роботу, Він буде опікуватись їхніми потребами. Наказуючи їм закинути невода праворуч човна, Ісус мав певну мету. Саме з цього боку Він стояв на березі. Це була сторона віри. Якщо вони співпрацюватимуть з Ним і Його божественна сила об' єднається з їхніми людськими зусиллями, вони ніколи не зазнають поразки (Христос — надія світу, c. [809-810]). ЗІХ 182.6