Щоб мені пізнати Його

20 жовтня. Божий закон у серці

“Ось Завіт, який Я укладу з домом Ізраїля по тих днях, — говорить Господь, — Мої Закони Я вкладу в їхній розум, напишу їх на їхніх серцях і буду для них Богом, а вони будуть для Мене народом” (Євр.8:10). ЩМП 307.1

Благословення Нового Завіту полягають у тому, що Бог прощає всіх без винятку, хто кається у своїх гріхах. Господь чітко говорить, що Він зробить для тих, хто залишає зло й обирає добро, і звертається до Нього: “Бо Я буду милосердний до їхньої неправедності й більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня” (Євр.8:12). Кожен, хто упокорює своє серце і визнає свої гріхи, здобуде милість і прощення. ЩМП 307.2

Чи перестав Бог бути справедливим, виявляючи милість до грішника? Чи применшив Він Свій святий Закон? Чи перестане Він тепер зауважувати його порушення? Бог є істина. Він не змінюється. Умови спасіння завжди залишаються незмінними. Життя, вічне життя, приготоване для всіх, хто підкоряється Господньому Законові. Повна покора в думках, у словах та ділах украй необхідна сьогодні, як і тоді, коли законник запитав Христа: “Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?” У відповідь він почув: “Що в Законі написано? Як читаєш? ... Роби це — і житимеш!” (Луки 10:25-28). ЩМП 307.3

У Новому Завіті умови одержання вічного життя такі самі, як і в Старому, — цілковита покора. За часів Старого Завіту було багато гріхів, відзначених особливим зухвальством, зарозумілістю і самовпевненістю, викуплення від яких не передбачалося. У Новому Завіті, названому в Посланні до євреїв кращим' Христос виконав Закон замість і заради порушників Закону за умови, що вони з розкаянням і з вірою приймають Його як особистого Спасителя... Милість і прощення є нагородою для всіх, хто приходить до Христа, довіряючись Його заслугам, здійсненим задля очищення людини від гріха. У “кращому” із Завітів ми очищуємося від гріха кров'ю Христа... Грішник не в стані самостійно викупити жодного свого гріха. Ми набуваємо сили не грішити, в розкаянні приймаючи безвідплатний дар спасіння Христа і Його обітниці. Їх може оцінити лише той, хто усвідомлює свої гріхи і залишає їх; хто, визнаючи своє безсилля, цілком покладається на Христа-Спасителя, Який прощає гріх (Лист 276, 1904 р.). ЩМП 307.4