Щоб мені пізнати Його

16 липня. Втрата, яка стала надбанням

“І взагалі, все визнаю за втрату в порівнянні з величчю пізнання мого Господа Ісуса Христа, заради Якого я все втратив і вважаю за сміття, аби здобути Христа” (Филп.3:8). ЩМП 208.1

У чому полягає Божа воля? Що мені робити, щоб прославити Його? Я урочисто обіцяла неподільно служити своєму Спасителеві. Я все визнаю за сміття, лиш би здобути Христа. Небо, вічне життя означають для мене все, і Христос помер за мене, щоб я могла отримати вічну славу... ЩМП 208.2

Ми не можемо собі дозволити припуститися жодної помилки в тому, що торкається нашої вічної долі. Найбільша невдячність — це байдужість до того, що зробив Бог, аби придбати нас для Себе. Ми стаємо винними, коли нехтуємо цим великим спасінням. Христос придбав вічне блаженство для кожного сина і дочки Адама. Усі можуть отримати право на вічну спадщину, на вічне життя, якщо під час випробного терміну вони доведуть свою покору Божим Заповідям. У цьому житті все буде випробуване. Якщо ми... вірою будемо покладатися на заслуги Христа і служити Богові всім своїм серцем, то здобудемо право на ті оселі, які приготував Ісус для всіх, хто любить Його... ЩМП 208.3

Будемо любити Бога понад усе, не дозволяючи нікому і нічому стати між нами і нашим Богом. Нам необхідно звернути увагу на світло, яким Бог освітлює наш шлях. Нам потрібно показати усьому Небу, що ми цінуємо кожний його промінь і що передаємо це світло іншим. Ми відповідальні перед Богом за той вплив, який ми справляємо на інших. Навіть якщо іноді нам і здається, що ми самотні, все-таки ми не одні, бо з нами Христос, щоб надихати, зміцнювати і благословляти. Йому відоме кожне бажання вашого серця, кожний намір вашої душі. Він сказав: “Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас” (Івана 14:18). Будемо ж вірити, що Бог дотримає обіцянки... ЩМП 208.4

Ми не повинні дозволяти нашій свідомості безцільно мандрувати, ідучи в нікуди. Ми знаємо, що Господь скоро прийде, тому служіння Богові має стати принципом нашого життя. Нам необхідно бути твердими, як скеля, прямуючи дорогою послуху, адже це єдиний безпечний шлях (Рукопис 51a, 1893 р.). ЩМП 208.5