Щоб мені пізнати Його

12 липня. Перетворююча істина

“Бо Слово Боже живе й діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця” (Євр.4:12). ЩМП 204.1

Коли зберігаємо в своєму серці та розумі біблійну істину, вона переконує і навертає душу, перетворює характер, а також утішає і підносить серце, ми стаємо здатними втілювати її в життя... Саме Біблія робить гордого покірним, упертого — лагідним, неслухняного — слухняним. У повсякденному житті кожна людина через свою гріховну природу грішить, інколи навіть не помічаючи цього, і лише вивчення Божого Слова здатне викорінити наші злі нахили. Воно осуджує думки і наміри серця. Воно проникає до межі душі й духа, суглобів і мозку, видаляючи тілесні нахили, готуючи людину страждати за свого Господа (Рукопис 42, 1901 р.). ЩМП 204.2

Служіння Христові є небесною, святою і благословенною справою. Необхідно старанно досліджувати Боже Слово, бо воно відкриває недосконалості нашого характеру. Саме з нього ми дізнаємося, що освячення Духом Святим здійснюється згори, розкриваючи Христа перед нашим уявним поглядом як істинний Зразок досконалості. І якщо ми наслідуємо Його, постійно роздумуємо про Нього, то стаємо подібними до Нього. Читання Біблії виховує і вдосконалює нас; коли ми подумки споглядаємо обличчя Того, Хто віддав Своє життя заради нашого спасіння, то стаємо подібними до Христа, (Лист 291, 1903 р.). ЩМП 204.3

Якщо ви розсудливий християнин, то будете підтримувати живий зв'язок з Христом і жодна перешкода не злякає вас... Ви будете працювати для Господа в труднощах і в славі, в тіні і при сонячному світлі, під час випробувань і в час спокою. Необхідно дбайливо берегти істину у своєму серці, наповнюючи нею все єство, аби жодна спокуса і жодні докази не змогли примусити вас прислухатися до нашіптувань і спокус сатани. Божа істина дорогоцінна. Вона спричинює важливі зміни в житті і характері людини, впливаючи на її слова, поведінку, думки і духовний світ. Той, хто цінує істину, зазнає на собі її вплив і всією своєю душею відчуває реальність вічного життя, бо живе він не для себе, але для Ісуса Христа, Який помер за нього. Така людина поклоняється живому Богові, усвідомлюючи, що Йому не байдуже кожне її слово і вчинок (Рукопис 70, 1894 р.). ЩМП 204.4