Цей день з Богом

25 грудня. Невимовний Божий дар

“Подяка Богові за Його невимовний дар!” (2 Кор. 9:15). ЦДБ 368.1

Остання ніч напередодні святкування Різдва була проведена в молитовному домі (Баттл-Крік) організовано й урочисто. Була висловлена подяка Богові за всі Його добродійства, адже Ісус, Князь життя, зійшов у наш світ Вифлеємським Немовлям, щоб стати жертвою за гріх. Ісус прийшов виконати передречення пророків та провидців, котрим повелівав прорікати слова для здійснення намірів Небес, а у Своїй великій місії й служінні підтвердити Своє власне слово. Тому кожна душа найсерйознішим чином має бути вдячною Богові за те, що Ісус, Викупитель світу, дав урочисту обітницю здійснити повне спасіння кожного сина і кожної дочки Адама. Якщо вони не приймають небесного дару, їм залишається винити тільки себе. Жертва була достатньою, цілком відповідаючи справедливості й честі Божого Закону. Безневинний постраждав за винних, і це має викликати повну, досконалу вдячність. ЦДБ 368.2

Пів на одинадцяту [25 грудня] я звернулася до тих, що зібралися в молитовному домі. Господь дав мені сказати найсерйозніші слова. Я намагалася у світлі Слова Божого викласти питання про те, що робота спасіння душ лежить не тільки на призначеному служителеві, а й на кожній людині, котрій Господь доручив це. Божу справу мають здійснювати живі члени Христового тіла, і згідно з великим Божим повелінням кожен повинен бути навчений брати участь у наверненні душ. Він зарахований до армії Господа не для легкого життя, не для власних розваг, але щоб переносити нестатки як вірний воїн хреста Христового. Кожний рядовий має виконувати свою роль, бути пильним, бадьорим і вірним. ЦДБ 368.3

Після п'ятдесяти хвилин моєї проповіді багато людей ділилися чудовими свідченнями. ЦДБ 368.4

Ми повернулися додому і покликали на наш обід Фреда Уоллінга, сина мого племінника, його дружину, матір його дружини, і вони прийшли з двома маленькими дітьми — тримісячним немовлям і хлопчиком шести років. Вони поневірялися, були бідні і погребували цього маленького підбадьорення (Рукопис 24, 25 грудня 1889 р. Щоденник). ЦДБ 368.5