Цей день з Богом

18 грудня. Нехай провадить Ісус

“Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами? А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано” (Матв. 13:10, 11). ЦДБ 361.1

Христос дав зрозуміти Своїм учням, що проповідував притчами і приховував великі істини, представлені Ним в алегоріях, аби люди, які не мали Істини або любові до неї, серця яких були введені в оману їх власною вдачею і потуранням споїм схильностям, не пізнали Його вчення... ЦДБ 361.2

Слухачів, котрі не принесли плоду, Господь поділив на тих, які сумніваються, поверхневих і поглинутих земним. Вони не спроможні побачити моральну красу Істини та її практичне особисте застосування у власному житті. Їм не вистачає віри, яка перемагає світ, тому як неминучий наслідок — світ перемагає їх. ЦДБ 361.3

Саме тісне спілкування з Богом відкриває розум, робить його живим і гострим. Люди за днів Христа наводили на себе таку сліпоту, що, бачачи, не бачили, і таку навмисну глухоту, що, чуючи, не чули і не розуміли. Ісус сказав, що не слід дивуватися з Його слів про їхнє невір'я, бо ще Ісая передбачив це (див. Матв. 13:13-15)... ЦДБ 361.4

Деякі люди, котрі визнавали віру в істину для теперішнього часу, виявляться в подібному становищі. Вони не зрозуміють чудових діянь Бога, якими Він підкріплює Своє Слово. Вони не розрізнять роботи Божого Духа, здійснюваної Його силою, не тому, що мало доказів, а тому, що примхливість та зіпсованість їхніх сердець не дозволить їм чесно й відверто зважити ці докази, бо гріхи людей зробили жорстоким їхнє серце, а погодження зі світом затьмарило їхнє розуміння Божественних істин... Вони не хочуть бути спрямованими шляхом праведності, який привів би їх до Божого міста. ЦДБ 361.5

Ми повинні повністю довіряти Богові. Він буде для нас швидким Помічником у кожний важкий час. Будемо ж уповати на Господа і виявляти віру в Його обітниці. Він почує нас. Тільки вірте. Вождь нашого спасіння не залишить нас керувати нашим власним човном. Ми отримаємо Його допомогу і Його мудрість саме тоді, коли Він побачить, що ми потребуємо її (Лист 24, 18 грудня 1882 р. У.К. Уайту). ЦДБ 361.6