Цей день з Богом

338/372

3 грудня. Дякуючи за кожну мить

“Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас” (Івана 14:18). ЦДБ 346.1

Хоч уночі я погано спала, мій мир немов ріка. Любов Ісуса все більше наповнює моє серце, і я люблю Його, тому з мого серця ллється потік подяки. Цінність Божественної Істини постає переді мною з такою ясністю й силою, що я жадаю розказати про неї всім, аби могла втішити та підбадьорити їх тією утіхою, якою утішена сама. Я не відчуваю ні найменшого пригнічення духу. Приємні образи й думки постають переді мною, немов цінні золоті зображення, моє серце палає, і я відчуваю, як горить моя душа бажанням виразити це. ЦДБ 346.2

При читанні Священних Писань здається, ніби світло сяє на кожну літеру, вислови здаються свіжими, новими й важливими, і моє серце перебуває в повній гармонії з усім сказаним. Я вдячна за кожну мить, навіть коли прокидаюся вночі і не можу заснути. ЦДБ 346.3

З мого щоденного досвіду я знаю: коли читаю Його Слово, зі Мною присутній Святий Дух, насаджуючи Істину в серці, щоб вона була виражена для інших у моєму житті й характері. Дух Божий бере Істину зі священної сторінки, куди Він Сам помістив її, і закарбовує її в душі. Яка свята радість, яка надія, яка втіха можуть належати нам, аби передати їх іншим! ЦДБ 346.4

Я відвідала післяобідню зустріч [у Балараті, Австралія] і там виявилося більше людей, ніж сподівалася. Я говорила на тему з Івана 14:15-24. Господь дав мені слова, щоб сказати їх людям та представити перед ними дорогоцінні запевнення, які Христос дав усім, хто знає і виконує Його Заповіді. ЦДБ 346.5

Ісус хоче бачити доказ їхньої любові до Нього. “Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей” (Івана 14:15). Якби для нас було неможливо дотримуватися Його Заповідей, тоді навіщо Йому говорити такі слова? А наступний текст відкриває нам скарбницю знання: “І Я попрошу Отця [хоч Мене, не буде з вами], і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами” (в. 16)... ЦДБ 346.6

Чи вірна ця обітниця? Чи міг Єдинородний Божий Син висловитися більш ясно й певно? (Рукопис 2, 3 грудня 1892 р. Щоденник). ЦДБ 346.7