Цей день з Богом

19 листопада. Радість прославляє Бога

“І все, що тільки робите, — словом або ділом, — усе робіть в Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві” (Колос. 3:17). ЦДБ 332.1

Якщо серце не випромінює небесного світла, у ньому панує замкнутість і там не може перебувати Христос. Поряд із кожною душею присутній ангел. Мені було сказано, що разом із Христом світові були дані всі скарби Небес. Нічого не було втримано. Якщо людина не відчиняє дверей свого серця Ісусові Христу та спілкуванню з Ним, з такою людиною спілкуватимуться сатанинські сили. ЦДБ 332.2

Надмір привітності прославляє Бога. Де присутній пом'якшувальний, підкоряючий вплив благодаті Христа, там завжди звучатимуть приємні слова. Якщо хтось припускається помилок, підіть до нього і поговоріть з ним сам на сам. Не розмовляйте з ним різко, натомість пом'якшіть свій голос. Хто займає впливове становище як Божий слуга, той особливим чином має дбати про те, щоб не викликати роздратування ані словом, ані ділом. Він повинен говорити приємним голосом з кожним працівником та не виявляти дратівливості чи різкості в поведінці... ЦДБ 332.3

Нехай кожен, хто займає високу посаду, буде дуже обережним у своїх словах і вчинках, оскільки його становище більш відповідальне, ніж становище його співробітників, і люди, які беруть участь у Божій справі, можуть догодити Господу, тільки промовляючи добрі слова. Кожне необдумане й необережне слово необхідно відразу ж узяти назад. Якщо людина забуває зробити це або не кається у своїй необачності, хтось у дусі Христа має нагадати йому про його обов'язок вибачитися. Ми повинні пам'ятати: як християни, котрі заявляють про свою єдність у служінні, ми не повинні поводитися як грішники, чиї гріховні слова й діла, якщо вони не розкаються в них, засудять їх... ЦДБ 332.4

Християни повинні любити одне одного, як Христос полюбив їх. Від прояву цієї любові залежить, чи визнає світ євангельську Істину. Про це молився Христос у Своїй первосвященицькій молитві. Християни не можуть поводитися, як некеровані діти. Ті, хто називає себе Божими дітьми, повинні довести оточуючим, що вони залишили далеко позаду інфантильні манери Свого ненаверненого життя (Лист 179, 19 листопада 1902 р. З.П. Боллману, видавцю “Південного стража”, Нашвілл, штат Теннессі). ЦДБ 332.5