Цей день з Богом

10 листопада. Небеса відкриті для нас

“І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці. І снилося йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось ангели Божі виходили й сходили по ній” (Бут. 28:11, 12). ЦДБ 323.1

Яків відчував скорботу, бо припустився помилки у своєму житті. Він занурився в якнайглибшу журбу. Самотній, утомлений, пригнічений, змучений спогадами про минулі гріхи та переповнений поганими передчуттями, він ліг відпочити, поклавши під голову камінь. Якби совість Якова була чиста, його серце було б сильним у Бозі. Але він знав, що його сьогоднішні труднощі, його випробування і страхи були наслідком його гріхів. Ці думки наповнювали гіркотою його життя. Яків розкаявся, але усвідомлення вчиненого гріха не давало йому спокою. Переживаючи скорботу, фізичні й душевні страждання, він мав єдине бажання — знайти шлях назад до Божого благовоління. ЦДБ 323.2

Яків ліг зі смутком і важким серцем, розкаюючись і боячись. Він чекав, що завтра його зустрінуть нові випробування, коли він продовжить свій виснажливий шлях. ЦДБ 323.3

У Якова не було поблизу друга, який міг би сказати йому утішливе слово, не було кому підтримати його й запевнити: щиро розкаявшись, він зробив усе, що міг. Однак око Бога продовжувало пильнувати над Його слугою. Бог послав Своїх ангелів показати йому яскраву драбину, що сягала від землі до самих Небес, та Божих ангелів, які підіймалися і спускалися по цій чудовій драбині. Це показало Якову зв'язок і спілкування, які постійно існують між двома світами. Коли Яків прокинувся, його труднощі не зникли, але він здобув таку довіру до Бога, яка потішила його. З покірною вдячністю в серці він схиляється перед Спасителем. Особливої честі він навіть удостоює камінь, який поклав собі під голову. ЦДБ 323.4

О, дивовижне милосердя Бога! Він завжди готовий піти нам назустріч, навіть коли ми обтяжені немочами, та підбадьорити нас Своєю присутністю, якщо ми зробили все залежне від нас, аби повністю підкоритися Йому. Небеса відкриті для людини. На наше прохання Бог зробить це для нас. Майбутнє може здаватися нам темним, але Бог живий... ЦДБ 323.5

Зруйнуй усі перешкоди і впусти Господа у своє серце. Нехай помре твоє “я”. Підкори свою волю, помри для власного “я” тепер, просто зараз, і дай можливість Богові провадити тебе (Лист 29, 10 листопада 1879 р. Едсону Уайту). ЦДБ 323.6