Історія викуплення

У судовій залі

Юрба вимагала крові Ісуса. Вони жорстоко бичували Його, зодягли в стару царську багряницю й увінчали Його святе чоло терновим вінцем. Давши Йому в руку тростину, кланялися Йому і, глузуючи, вітали: “Радій, Царю юдеїв!” (Івана 19:3). Потім, забравши з Його рук тростину, били Його нею по голові, від чого колючки впивалися Йому в скроні, а кров струмочками стікала по обличчю й бороді. ІВ 183.1

Ангелам важко було дивитися, на це видовище. Вони визволили б Ісуса, проте ангели-командувачі заборонили їм, говорячи, що це великий викуп, який мав бути заплачений за людину: він буде повним і приведе до смерті того, хто має владу смерті. Ісус знав, що ангели були свідками Його приниження. Глумливий натовп міг би впасти безсилим від найслабшого ангела, котрий визволив би Ісуса. Він знав: якби тільки забажав цього від Свого Отця, ангели негайно звільнили б Його. Однак було необхідно, щоб Він зазнав насильства від нечестивих людей, аби здійснити План спасіння. ІВ 183.2

Лагідний, покірний Ісус стояв перед розлюченою юрбою, що знущалася над Ним найогиднішим чином. Вони плювали Йому в лице — те лице, від якого колись захочуть сховатися, яке освітлюватиме Боже місто і сяятиме яскравіше за сонце. Христос не кинув на кривдників сердитого погляду. Вони накрили Його голову старою одежиною, так що Він не міг бачити, і, б'ючи Його по обличчю, вигукували: “Пророкуй, хто Тебе вдарив?” (Луки 22:64). Ангели були схвильовані. Вони негайно звільнили б Його, проте ангели-командувачі стримували їх. ІВ 183.3

Декотрі з учнів, відчувши впевненість, увійшли туди, де знаходився Ісус, щоби бути присутніми на суді. Вони очікували, що Він виявить Свою Божественну силу, звільниться з рук Своїх ворогів і покарає їх за жорстоке поводження з Ним. У міру того, як розвивалися події, їхні надії то воскресали, то згасали. Часом у них виникали сумніви і страх, що вони були ошукані. Але голос, почутий на Горі Переображення, і слава, котру вони там споглядали, зміцнили їхню віру в те, що Він був Син Божий. Вони воскрешали в пам'яті сцени, свідками котрих були, чудеса, які на їхніх очах здійснював Ісус, зціляючи хворих, відкриваючи очі сліпим, повертаючи слух глухим, забороняючи демонам та виганяючи їх, підіймаючи до життя мертвих і навіть угамовуючи вітер та море. ІВ 184.1

Вони не могли повірити, що Ісус помре. Вони сподівалися, що Він ще повстане в силі і Своїм владним голосом розжене кровожерливу юрбу, як колись, увійшовши в храм, вигнав з нього тих, які перетворили дім Божий на місце торгівлі; вони тікали від Нього так, немов їх переслідував загін озброєних воїнів. Учні сподівалися, що Ісус виявить Свою силу та переконає всіх, що Він — Цар Ізраїлю. ІВ 184.2