Історія викуплення

Розділ 27. Як зрадили Христа

Я була перенесена в той час, коли Ісус споживав пасхальну вечерю зі Своїми учнями. Сатана обманув Юду, навіявши йому думку, що він — один із правдивих учнів Христа, однак його серце завжди залишалося тілесним. Він бачив могутні діла Ісуса, перебував з Ним упродовж Його служіння і під впливом переконливих доказів погодився з тим, що Ісус — Месія. Однак Юда був потайливим і жадібним, він полюбляв гроші й сердито висловив своє незадоволення, коли на Ісуса було вилите коштовне миро. ІВ 178.1

Марія любила свого Господа. Він простив її численні гріхи, воскресив із мертвих її палко коханого брата і ніщо в її розумінні не було надто дорогим, щоб віддати Ісусові. Чим коштовнішим було миро, тим краще вона могла виявити свою вдячність Спасителеві, присвятивши миро Йому. ІВ 178.2

Аби виправдати свою жадібність, Юда переконував, що миро можна було б продати, а гроші роздати бідним. Він говорив так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був егоїстом і часто привласнював те, що йому довіряли для роздачі бідним. Юда не піклувався про вигоди для Ісуса, ані навіть про Його потреби, однак з метою виправдати свою жадібність часто посилався на бідних. Виявлена Марією щедрість була найдошкульнішим докором його жадібності. Таким чином був приготований шлях, аби серце Юди охоче поступилося перед спокусою сатани. ІВ 178.3

Юдейські священики й начальники ненавиділи Ісуса, але збиралися великі натовпи народу, щоби послухати Його мудрі слова й побачити Його могутні діла. Люди відчували глибоку зацікавленість і з великим бажанням ішли за Ісусом, аби почути повчання цього чудового Вчителя. Багато начальників повірили в Нього, проте не наважувалися визнати свою віру, щоб не бути відлученими від синагоги. Священики і старійшини вирішили: потрібно щось зробити, аби відволікти увагу народу від Ісуса. Вони боялися, що всі повірять у Нього. Вони не почували себе в безпеці. Їм доведеться або втратити своє становище, або віддати Ісуса на смерть. І навіть після того, як вони віддадуть Його на смерть, усе одно залишаться ті, котрі будуть живими пам'ятниками Його сили. ІВ 179.1

Ісус воскресив Лазаря з мертвих, і керівники народу боялися: якщо вони вб'ють Ісуса, Лазар свідкуватиме про Його могутню силу. Збиралися натовпи людей подивитися на того, хто воскрес із мертвих, тому начальники вирішили вбити також Лазаря, аби покласти край такому збудженню. Тоді вони зможуть привернути народ до традицій і людського вчення, до принесення десятини з м'яти й рути і знову справлятимуть вплив на людей. Вони вирішили схопити Ісуса на самоті, бо якщо вони намагатимуться взяти Його серед натовпу, народ, що виявляв до Нього такий інтерес, поб'є їх камінням. ІВ 179.2

Юда знав, як вони прагнуть схопити Ісуса, і запропонував видати Його первосвященикам та старійшинам за кілька срібняків. Грошолюбство призвело до того, що він погодився зрадити свого Господа, віддавши Його до рук найлютіших ворогів. Через Юду безпосередньо діяв сатана, і під час такої хвилюючої події, як остання Вечеря, зрадник складав плани про те, як видати свого Вчителя. Ісус із сумом сказав Своїм учням, що тієї ночі всі вони спокусяться через Нього. Однак Петро палко запевняв: якщо навіть усі спокусяться через Нього, він — ніколи! Ісус сказав Петрові: “Сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю; Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри, і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!” (Луки 22:31, 32). ІВ 179.3