Історія викуплення

Наслідки недбалості Ілія

Коли Ілій був первосвящеником, він звів своїх синів у священицький сан. Тільки одному Ілієві було дозволено входити раз на рік до Святого Святих. Його сини служили біля входу до скинії, заколювали тварин, а також здійснювали служіння біля жертовника. Вони постійно зловживали цим священним служінням. Вони були егоїстичними, захланними, зажерливими й розпусними. Бог докорив Ілієві за те, що він зі злочинною недбалістю ставився до сімейної дисципліни. Ілій покоряв своїм синам, проте не стримував їх. Після того як вони приступили до святого священицького служіння, Ілій чув про їхню поведінку, що вони виманюють в ізраїльтян їхні приношення, зухвало порушують Закон Божий та негідно поводяться, схиляючи тим самим Ізраїль до гріха. ІВ 155.3

Господь повідомив хлопчикові Самуїлу про суди, які пошле на дім Ілія за його недбалість. “І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його. Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця. І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки”. ІВ 156.1

Переступи синів Ілія були такими зухвалими, такими образливими для Святого Бога, що жодне жертвоприношення не могло спокутувати такий зловмисний гріх. Ці грішні священики опоганювали жертви, які вказували на Сина Божого. Своєю богохульною поведінкою вони зневажали кров Викуплення, котра надавала значення всім жертвоприношенням. ІВ 156.2

Самуїл переказав Ілієві слова Господні: “Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!” Ілій знав, що Бог був зневажений, і відчував, що згрішив. Він змирився з тим, що Бог покарає його за гріховну недбалість. Слово Господнє, сказане Самуїлові, Ілій об'явив усьому Ізраїлю. Чинячи так, він думав деякою мірою виправити свою колишню гріховну недбалість. Лихо, виголошене на Ілія, не забарилося. ІВ 156.3

Ізраїльтяни воювали з филистимлянами й зазнали поразки; їх полягло чотири тисячі. Євреї злякалися. Вони знали: якщо інші народи почують про їхню поразку, це додасть їм сміливості і вони також розв'яжуть з ними війну. Ізраїльські старійшини вирішили: їхня поразка була викликана тим, що з ними не було Божого ковчега. Вони послали в Шіло за ковчегом заповіту. Згадуючи про свій перехід через Йордан та легке здобуття Єрихона, коли вони несли ковчег, ізраїльтяни вирішили, що все, що їм потрібно, — принести ковчег, і вони переможуть своїх ворогів. Вони не усвідомлювали, що їхня сила полягала в послухові Закону, який зберігався в ковчезі і був представником Самого Бога. Нечестиві священики Хофні та Пінхас були біля священного ковчега, порушуючи Закон Божий. Ці грішники супроводжували ковчег до ізраїльського табору. До воїнів знову повернулася впевненість, і вони були переконані, що матимуть успіх. ІВ 156.4