Історія викуплення

Розділ 20. Розвідники та їхній звіт

За основу розділу взято Числа 13:1-1439.

Господь наказав Мойсеєві послати людей для дослідження Ханаанського краю, якого Він бажав дати дітям Ізраїлю. Для цього потрібно було обрати по одному начальникові від кожного покоління. Розвідники пішли і, повернувшись через сорок днів, стали перед Мойсеєм, Аароном та всією громадою Ізраїлю і показали їм плоди того краю. Усі розвідники погоджувалися, що це був добрий край, — на доказ були представлені принесені ними багаті плоди. Одна китиця винограду була такою великою, що її несли на жердині двоє чоловіків. Вони принесли також смокви і фанати, що рясно росли там. ІВ 132.1

Розповівши про родючість краю, усі, крім двох, говорили дуже песимістично про свою спроможність заволодіти краєм. Вони сказали, що мешканці тієї землі дуже сильні, їхні міста оточені міцними високими мурами, а найголовніше — вони бачили там нащадків велетня Енака. Далі вони описали, де і який народ населяє Ханаан, наголосивши, що вони ніколи не зможуть заволодіти ним. ІВ 132.2

Вислухавши такий звіт, люди дали волю своєму розчаруванню, виливаючи його в гірких докорах і голосінні. Вони не замислилися над тим. що Бог, Котрий припровадив їх на таку велику відстань, дасть їм, поза сумнівом, і цей край. Вони одразу ж впали у відчай. Вони обмежували силу Святого і не довіряли Богові, Котрий до цього часу провадив їх. Вони докоряли Мойсеєві та ремствували, говорячи одне до одного: Отож, це — кінець усіх наших сподівань. Це той край, до якого ми йшли з Єгипту, щоб заволодіти ним. ІВ 132.3

Калев та Ісус Навин намагалися заволодіти їхньою увагою, але народ настільки розхвилювався, що був не здатний вислухати цих двох мужів. Після того як вони трохи заспокоїлися, Калев відважився заговорити. Він сказав народові: “Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас... І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах”. ІВ 133.1