Історія викуплення

Божий Вічний Закон

Закон Божий існував ще до того, як була створена людина. Ангели керувалися ним. Сатана впав через те, що порушив принципи правління Божого. Створивши Адама та Єву, Бог сповістив їм Свій Закон. Тоді він не був написаний, а був сповіщений їм Єговою. ІВ 120.3

Субота, про яку згадується в Четвертій Заповіді, була запроваджена в Едемі. Після того як Бог створив світ і людину на землі, Він створив для людини суботу. Після гріхопадіння Адама з Божого Закону не було усунуто нічого. Принципи, викладені в Десятьох Заповідях, існували до гріхопадіння і їхній характер відповідав безгрішному стану святих істот. Після гріхопадіння принципи, викладені в цих постановах, не зазнали зміни, однак були дані додаткові постанови, з урахуванням стану людини після гріхопадіння. ІВ 120.4

Тоді була запроваджена система, що вимагала жертвоприношення тварин, аби грішна людина пам'ятала те, у чому сатана примусив засумніватися Єву, — покаранням за непослух є смерть. Через порушення Божого Закону виникла необхідність у смерті Христа як жертви, щоб дати людині можливість уникнути покарання і водночас зберегти честь Божого Закону. Система жертвоприношень мала навчити людину покори, з огляду на її гріховний стан привести до покаяння й віри в Бога, Котрий Єдиний через обіцяного Викупителя прощає порушення Свого Закону, які мали місце в минулому. Якби Божий Закон не був порушений, то ніколи не було б смерті й необхідності в додаткових постановах, які враховували стан людини після гріхопадіння. ІВ 121.1

Адам навчав своїх нащадків Закону Божого; цей Закон передавався вірним упродовж наступних поколінь. Постійне порушення Божого Закону накликало потоп на Землю. Закону дотримувалися Ной і його сім'я, які завдяки своєму праведному життю були спасенні в ковчезі Божим чудом. Ной навчав своїх нащадків Десятьох Заповідей. Починаючи від Адама, Господь зберігав для Себе народ, у серцях якого був Його Закон. Він говорить про Авраама: “Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої” (Буття 26:5). ІВ 121.2

Господь з'явився Авраамові і сказав: ІВ 121.3

“Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе” (Буття 17:1-2). “І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі” (Буття 17:7). ІВ 121.4

Тоді Він зажадав від Авраама та його насіння обрізання, що являло собою відтинання крайньої плоті на знак того, що Бог відтяв та відокремив їх від усіх народів як Свій особливий скарб. З допомогою цього символу вони урочисто обіцяли не вступати в шлюбні відносини з іншими народами, інакше втратили б своє благоговіння перед Богом і Його святим Законом, зробившись як оточуючі народи-ідолопоклонники. ІВ 122.1

Здійснюючи обрізання, вони урочисто погоджувалися виконувати зі свого боку умови заповіту, укладеного з Авраамом, тобто відокремитися від усіх народів і бути досконалими. Якби нащадки Авраама відмежувалися від інших народів, вони не були б спокушені впасти в ідолопоклонство. Живучи відокремлено від інших народів, вони не відчували б великої спокуси брати участь у їхніх гріховних учинках та повставати проти Бога. Змішуючись з оточуючими народами, нащадки Авраама великою мірою втратили свою унікальність і святість. Аби покарати їх, Господь навів на їхній край голод, що змусило їх задля збереження власного життя піти до Єгипту. Проте через Свій заповіт з Авраамом Бог не покинув їх напризволяще в Єгипті. Він допустив їм бути пригнобленими єгиптянами, щоб у своєму нещасті вони звернулися до Нього, обрали Його милостиве праведне керівництво та слухалися Його повелінь. ІВ 122.2

До Єгипту увійшло лише кілька родин. Вони стали численним народом. Деякі старанно навчали своїх дітей Закону Божого, проте чимало ізраїльтян бачили в Єгипті так багато ідолопоклонства, що не мали чіткого уявлення щодо принципів Божого Закону. Ті, що боялися Бога, кликали до Нього в душевних муках, прохаючи знищити важке ярмо рабства й вивести їх із краю полону, аби вони могли вільно служити Йому. Бог почув їхні благання і поставив Мойсея як Своє знаряддя у справі визволення Його народу. Після того як ізраїльтяни залишили Єгипет і води Червоного моря розділилися перед ними, Господь випробував їх, аби побачити, чи довірятимуть вони Тому, Хто вивів їх, — народ з-поміж іншого народу з допомогою ознак, випробувань і чудес. Однак вони не витримали випробування. Вони нарікали на Бога через те, що зустрічали труднощі на своєму шляху, і бажали знову повернутися до Єгипту. ІВ 122.3