Історія викуплення

Йосип у Єгипті

Брати Йосипа мали намір убити його, та зрештою погодилися продати його в рабство, аби запобігти його звеличенню над ними. Вони гадали, що знайшли для нього таке місце, де він вже не зможе турбувати їх своїми снами і де не буде жодної можливості для здійснення цих снів. Однак Бог покерував так, аби саме ці їхні дії послужили для виконання того, що, за їхнім задумом, ніколи не мало статися, а саме — його панування над ними. ІВ 83.2

Бог не залишив Йосипа, щоб він пішов у Єгипет самотній. Ангели приготували шлях для його прийняття. Потіфар, фараонів вельможа, начальник вартових, купив його в ізмаїльтян. Господь був з Йосипом, сприяв йому і допоміг знайти прихильність його пана, так що все, чим той володів, він довірив опіці Йосипа. “І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв”. Для єврея вважалося гидотою готувати їжу для єгиптянина. ІВ 83.3

Коли Йосип був спокушуваний відхилитися від праведного шляху, порушити Закон Божий та виявити невірність своєму панові, він твердо чинив опір і своєю відповіддю дружині пана дав доказ облагороджувальної сили Божого страху. Розповівши їй про велике довір'я до нього свого пана, який доручив йому все, що мав, він вигукнув: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” Ані умовляннями, ані погрозами неможливо було переконати його відхилитися від праведного шляху та зневажити Божий Закон. ІВ 83.4

Коли Йосипа притягли до відповідальності, хибно звинувативши в ганебному злочині, він не впав у відчай. Усвідомлюючи свою невинність і правоту, він продовжував покладати надію на Бога. І Господь, Котрий досі підтримував юнака, не покинув його. Його закули в кайдани і вкинули до похмурої в'язниці. Однак навіть це нещастя Бог перетворив на благословення. Він дав йому знайти ласку в очах начальника в'язниці, і незабаром Йосипові було доручено наглядати за всіма в'язнями. ІВ 84.1

У цьому міститься приклад для всіх поколінь, що житимуть на Землі. Хоч люди можуть зазнати спокус, проте необхідно завжди усвідомлювати, що захист перебуває поруч; якщо ж вони не будуть збережені, то лише через власну вину. Бог буде надійною допомогою, а Його Дух — щитом. І хоч їх можуть оточувати найлютіші спокуси, існує джерело сили, до якого вони можуть звертатися, аби опиратися їм. ІВ 84.2

Яким сильним був напад на моральність Йосипа! Він походив від впливової особи, найімовірніше, щоб звести його. Однак якою швидкою й міцною була відсіч! Він постраждав за свої доброчесність та непорочність, бо та, котра бажала звести його, помстилася за чесноти, яких не змогла зруйнувати. Вона використала свій вплив, аби вкинути його до в'язниці, звинувативши в брудному злочині. Йосип постраждав, бо не поступився своєю непорочністю. Він віддав свою репутацію та майбутнє в руки Бога. І хоч йому було допущено впродовж деякого часу зазнати лиха, аби приготувати його посісти важливе становище, Бог надійно охороняв його репутацію, яку очорнила нечестива наклепниця, а пізніше, у призначений Ним сприятливий час, дозволив засяяти цій репутації. Навіть в'язницю Бог використав як засіб для його звеличення. З часом доброчесність отримає свою нагороду. Щитом, який прикривав серце Йосипа, був страх Божий, що спонукав його залишатися вірним і чесним перед своїм паном та правдивим перед Богом. ІВ 84.3

Хоч Йосип був звеличений, ставши правителем усієї країни, він не забув Бога. Він знав, що був чужинцем у чужій землі, розлученим зі своїм батьком та братами, котрі часто засмучували його; проте він твердо вірив, що Божа рука керувала його життям, дарувавши йому важливе становище. Постійно покладаючись на Бога, він сумлінно виконував усі свої обов'язки правителя єгипетського краю. ІВ 85.1

Йосип ходив з Богом. Ані умовляннями, ані погрозами його неможливо було переконати відхилитися від праведного шляху й порушити Божий Закон. Його самовладання й терпіння в час нещастя, а також його непохитна вірність записані для добра всіх, хто житиме на Землі. Коли брати Йосипа визнали перед ним свій гріх, він великодушно простив їм та своїми ділами любові і прихильності показав, що не затаїв злоби й образи за їхнє колишнє жорстоке поводження з ним. ІВ 85.2