Історія викуплення

Наочний урок

Яків та Ісав представляють два класи: Яків — праведних, Ісав — нечестивих. Відчай Якова, коли він довідався, що Ісав іде проти нього з чотирмастами озброєними людьми, символізує горе праведних у той час, коли без посередньо перед Приходом Господа вийде декрет про видання їх на смерть. Коли нечестиві оточать їх, вони переживатимуть душевні страждання, бо, подібно до Якова, не бачитимуть можливості для порятунку свого життя. Ангел став перед Яковом, котрий ухопився за нього й міцно тримав його, змагаючись із ним усю ніч. Так і праведні у свій час горя і душевного страждання змагатимуться в молитві з Богом, як Яків змагався з ангелом. Яків у своєму горі молився цілу ніч про визволення від руки Ісава. Праведні в душевній агонії кликатимуть до Бога вдень і вночі про визволення від руки нечестивих, що оточать їх. ІВ 78.4

Яків визнав свою недостойність: “Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові”. Праведні у своєму горі глибоко відчуватимуть власну недосконалість і з багатьма сльозами визнаватимуть її; подібно до Якова вони благатимуть про виконання обітниць Божих через Христа, які були дані саме таким безпорадним грішникам, які каються і покладаються на Нього. ІВ 79.1

У своєму горі Яків міцно тримався за ангела і не відпускав його. Коли він благав зі сльозами, ангел нагадав йому про його минулі гріхи й намагався звільнитися від Якова, щоб випробувати його. Так і праведні в час страждання будуть випробувані та перевірені, щоб виявилася сила їхньої віри, наполегливість та непохитна впевненість у Божій силі, яка може звільнити їх. ІВ 79.2

Однак це не зупинило Якова. Він знав, що Бог милостивий, і кликав до Його милості. Він нагадував про смуток, якого зазнав через свої минулі неправедні вчинки, про те, як розкаявся в них, і палко благав про визволення з руки Ісава. Ці настійні прохання продовжувалися цілу ніч. При згадці про свої колишні гріхи він майже впадав у відчай. Однак знав, що повинен або отримати допомогу від Бога, або загинути. Він міцно тримав ангела, болісно й щиро благаючи його, доки не досягнув мети. ІВ 79.3

Так буде і з праведними. Коли вони переглядатимуть події зі свого минулого, їхні надії майже згаснуть. Але коли усвідомлять, що це питання життя або смерті, то палко кликатимуть до Бога, нагадуючи про свій смуток з приводу багатьох минулих гріхів та смиренне розкаяння в них. Потім вони посилатимуться на Його обітницю: “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!” (Ісаї 27:5). Так їхні палкі прохання будуть підноситися до Бога вдень і вночі. Бог не почув би молитви Якова і не врятував би милостиво його життя, якби він попередньо не розкаявся в тому, що отримав благословення шляхом обману. ІВ 79.4

Праведні, подібно до Якова, виявлятимуть непохитну віру і тверду рішучість, котрі не можуть бути відкинуті. Вони відчуватимуть власну негідність, проте не матимуть прихованих гріхів. Якби вони мали гріхи, котрих не визнали і в котрих не розкаялися, то ці гріхи постали б перед ними в той час, коли їх мучитимуть страх і душевні страждання, викликавши таке сильне відчуття власної негідності, що вони впали б у відчай. Безнадійність зруйнувала б їхню щиру віру, і вони не мали б сміливості так ревно благати Бога про визволення; дорогоцінні хвилини були б витрачені на визнання прихованих гріхів та оплакування свого безнадійного становища. ІВ 80.1

Період випробування — це час, дарований усім для приготування до Божого дня. Якщо хтось знехтує приготуванням і не прислухається до сумлінно проголошуваних застережень, то не матиме вибачення. Серйозна наполеглива боротьба Якова з ангелом має стати прикладом для християн: Яків подужав, тому що був наполегливим і рішучим. ІВ 80.2

Усі, котрі подібно до Якова бажають Божого благословення, покладаються, як він, на обітниці та виявляють таку ж серйозність і наполегливість, матимуть успіх, як і він. Правдива віра виявляється так рідко, а істина так мало важить для багатьох, які називають себе християнами, бо вони бездіяльні в духовному житті. Вони не бажають докладати рішучих зусиль, зректися власного “я”, пережити агонію боротьби перед Богом, довго і палко молитися про благословення, а тому й не отримують його. Віра, яка переживе час горя, нині має щоденно вправлятися. Ті, хто сьогодні не докладає серйозних зусиль, аби виявити наполегливу віру, будуть зовсім не готові виявити таку віру, яка допоможе їм встояти в день горя. ІВ 80.3