Історія викуплення

Розділ 65. Коронація Христа

Тепер вороги Христа знову бачать Його. Високо над Містом, на постаменті з блискучого золота знаходиться престол — високий і піднесений. На ньому сидить Син Божий в оточенні підданих Свого Царства. Жодні слова не в силі описати могутності й величі Христа. Слава вічного Отця оточує Сина. Світло Його присутності наповнює Боже Місто, проникає за ворота, заливаючи своїм сяйвом усю Землю. ІВ 370.1

Найближче до престолу стоять ті, котрі колись ревно служили сатані, але, як вихоплені з вогню головешки, стали відданими і посвяченими послідовниками свого Спасителя. За ними стоять ті, хто серед обману й невір'я удосконалював свій християнський характер, люди, які вшановували Божий Закон, коли християнський світ оголосив його необов'язковим, а також мільйони мучеників за віру з усіх віків. А далі — “величезний натовп, якого злічити ніхто не може, з кожного народу, покоління, народності й племені. Вони стояли зодягнені в білий одяг перед престолом і перед Агнцем, і пальмове віття було в їхніх руках” (Об'явл. 7:9). Їхня боротьба завершена, перемога здобута. Вони “бігли на перегонах” і здобули нагороду. Пальмове віття в їхніх руках — символ їхньої перемоги, а білий одяг означає бездоганну праведність Христа, яка тепер належить їм. ІВ 370.2

З уст викуплених лине пісня хвали, відлуння якої звучить під небесним склепінням: “Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!” Ангели й серафими об'єднують свої голоси в славослів'ї. Оскільки викуплені бачили силу й злобу сатани, вони, як ніколи раніше, зрозуміли, що стали переможцями лише силою Христа. У всьому цьому сяючому сонмі спасенних немає нікого, хто приписував би спасіння самому собі, своїй силі чи власним чеснотам. Про те, що вони зробили і витерпіли, не було сказано жодного слова, натомість головною темою кожної пісні, кожного гімну є слова: “Спасіння нашому Богові й Агнцеві!” (Об'явл. 7:10). ІВ 371.1

У присутності всіх мешканців Землі й Неба відбувається остаточна коронація Божого Сина. Зодягнутий у найвищу велич і владу, Цар царів виголошує вирок повсталим проти Його правління, звершує суд над порушниками Його Закону та гнобителями Його народу. Пророк Божий говорить: “І я побачив великий білий престол і Того, Хто сидів на ньому, що від Його обличчя втекло небо і земля, і для них не було місця. І я побачив померлих, малих і великих, що стояли перед Богом. І книги відкрилися; відкрилася й інша книга, що є книгою життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами” (Об'явл. 20:11-12). ІВ 371.2

Як тільки розгортаються книги із записами й Ісус звертає Свій погляд на нечестивих, вони усвідомлюють кожен гріх, який будь-коли вчинили. Вони бачать, де саме їхні ноги зійшли з дороги чистоти і святості, як гордість і непослух привели їх до порушення Божого Закону. Перед ними постають ніби написані вогненними літерами ті звабливі спокуси, яким вони поступалися, потураючи гріхові, благословення, котрими зловживали, та хвилі Божественної милості, що розбивалися об їхні вперті нерозкаяні серця. ІВ 371.3