Історія викуплення

Розділ 56. Омани сатани

Сатана вдався до омани ще в Едемі. “Умерти — не вмрете!” — сказав він Єві. Ці слова стали першим уроком сатани про безсмертя душі. Відтоді і до наших днів він вдається до цієї омани і робитиме це доти, доки не прийде кінець полонові Божих дітей. Мені було вказано на Адама та Єву в Едемі. Вони скуштували із забороненого дерева, і тоді біля дерева життя був поставлений полум'яний меч, а вони були вигнані із саду, щоб не спожили з дерева життя й не стали безсмертними грішниками. Плоди цього дерева увічнювали безсмертя. Я чула, як ангел запитав: “Хто з родини Адама пройшов повз цей полум'яний меч і спожив від дерева життя?” Я почула відповідь іншого ангела: “Ніхто з родини Адама не пройшов повз цей полум'яний меч і не спожив від дерева, тому-то й немає безсмертного грішника”. Душа, що грішить, та помре вічною смертю — смертю без надії на воскресіння; тоді гнів Божий буде заспокоєний. ІВ 337.1

Мені здалося дивним, що сатані так легко вдалося примусити людину повірити, ніби Божі слова: “Душа, що грішить, — вона помре” (Єзек. 18:4) набувають іншого значення, а саме: “Душа, що грішить, не помре, а вічно житиме в муках”. Ангел сказав: “Життя — це життя, незалежно від того, проходить воно в болях чи в щасті. У смерті немає болю, радості, ненависті”. ІВ 337.2

Сатана наказав своїм ангелам докласти особливих зусиль, щоб розповсюдити оману, вперше сказану ним Єві в Едемі: “Умерти — не вмрете”. Коли люди прийняли цю оману, повіривши, що людина безсмертна, сатана привів їх до переконання, що грішники житимуть у вічних муках. Так сатана приготував собі дорогу, щоб діяти через своїх представників і виставляти Бога перед людьми мстивим тираном, Котрий укидає до пекла всіх неугодних, примушуючи їх вічно відчувати Його гнів. І коли вони зазнаватимуть невимовних мук і будуть корчитися у вічному полум'ї, Він із задоволенням дивитиметься на них. Сатана знав: якщо ця омана буде прийнята, багато людей зненавидять Бога, замість того щоб любити Його й поклонятися Йому. А багато людей повірять, що погрози, які містяться у Божому Слові, не виконаються буквально, адже це суперечитиме Його доброму, люблячому характеру — вкинути до вічних мук створені Ним істоти. ІВ 338.1

Наступна крайність, у яку під впливом сатани впадають люди, полягає в тому, що вони цілковито ігнорують правосуддя Боже і погрози, що містяться у Його Слові, вважаючи: оскільки Бог милосердний, то ніхто не загине, натомість усі — і святі, і грішники — будуть, врешті-решт, спасенними в Його Царстві. ІВ 338.2

З допомогою популярних обманів щодо безсмертя душі й вічних мук сатана ошукує ще один клас людей, примушуючи їх думати, що Біблія — не богонатхненна книга. Вони вважають, що вона навчає багато чого доброго, проте не можна покладатися на неї й любити її, оскільки їх навчили, що вона проголошує доктрину про вічні муки. ІВ 338.3

Інший клас людей сатана заводить ще далі — аж до заперечення існування Бога. Такі люди не можуть побачити жодної послідовності в характері Бога, про Котрого розповідає Біблія, якщо Він віддасть частину людства на страшні вічні муки. Тому вони заперечують і Біблію, і її Автора, вважаючи, що смерть — це вічний сон. ІВ 338.4

Існує ще один клас людей — боязких і сором'язливих. Сатана спокушує їх учинити гріх, а потім переконує у тому, що заплата за гріх — не смерть, а сповнене жахливих мук життя упродовж нескінчених віків вічності. Змальовуючи перед їхніми слабкими умами жахи вічного пекла в такому перебільшеному вигляді, він опановує їхню свідомість і вони втрачають здоровий розум. Тоді сатана і його ангели торжествують, а нечестиві й атеїсти об'єднуються, засипаючи християнство докорами. Вони стверджують, що подібне зло — природний наслідок віри в Біблію та її Автора, тоді як насправді воно є результатом прийняття популярної єресі. ІВ 339.1