Історія викуплення

Лютер перед Сеймом

Нарешті Лютер став перед Сеймом. Імператор сидів на троні, його оточували найвизначніші сановники імперії. Ще ніколи ніхто із простих людей не стояв перед більш імпозантним зібранням, аніж це, перед яким Мартін Лютер мав відстоювати свою віру. ІВ 299.1

Уже сама його присутність тут означала видатну перемогу істини. Той факт, що справа засудженої папою людини розглядатиметься на іншому суді, був, фактично, запереченням верховної влади понтифіка. Реформатор був відлучений від церкви та вигнаний із суспільства папою, проте йому був гарантований захист і надана можливість виступити перед найвищими сановниками нації. Рим наказав йому мовчати, а йому дали змогу виступити перед тисячами слухачів з усіх кінців християнського світу. Спокійний, сповнений миру, але відважний і шляхетний, він стояв як Божий свідок перед сильними світу цього. Лютер відповідав покірним лагідним тоном, без гніву і пристрасті. Його поведінка була скромною й шанобливою, проте виявляла впевненість і радість, що дивувало присутніх. ІВ 299.2

Ті, хто вперто відвертав очі від світла і вирішив опиратися Істині, розлютилися, відчувши силу слів Лютера. Коли він закінчив промову, головуючий на Сеймі сердито сказав йому: “Ви не відповіли на поставлене вам запитання.... Ви повинні дати пряму і чітку відповідь: відрікаєтеся чи ні?” ІВ 299.3

Реформатор відповів: “Оскільки ваша величність і ваші ясновельможності вимагають від мене ясної, простої і чіткої відповіді, я дам її, і ось вона: я не можу підкорити свою віру ні папі, ні соборові, бо це ясно як день, що вони самі нерідко помиляються і суперечать одне одному. Тому доки я не буду переконаний свідченнями зі Святого Письма і розумними доказами, доки не буду переконаний наведеними мною цитатами і доки вони не справлять впливу на моє сумління, котре відчуває обов'язок перед Словом Божим, — я не зможу відректися і не відречуся, бо небезпечно для християнина говорити супроти свого сумління. На цьому стою і не можу інакше; нехай допоможе мені Бог. Амінь”. ІВ 299.4

Так цей праведний муж стояв на надійній підвалині Божого Слова. Небесне світло осявало його обличчя. Велич і чистота його характеру, спокій і радість серця виявилися перед усіма, коли він викривав силу омани та свідчив про перевагу віри, яка перемагає світ. ІВ 300.1

Він стояв твердо, як скеля, під шаленими ударами хвиль світської влади, котрі розбивалися об нього, не завдаючи йому жодної шкоди. Простота й переконливість його слів, безстрашна поведінка, спокійний відкритий погляд і непохитна рішучість, що знаходила своє вираження у кожному слові й дії, справили на присутніх глибоке враження. Стало ясно: ані обіцянки, ані погрози не змусять його поступитися вимогам Риму. ІВ 300.2

Христос із такою силою й величчю промовляв через свідчення Лютера, що як друзі, так і вороги пройнялися благоговінням та подивом. Дух Божий був присутній на цьому зібранні, впливаючи на серця правителів імперії. Дехто з князів відкрито визнали справедливість справи Лютера. Багато хто переконався в істині, але для декого це враження виявилося нетривалим. Були й такі, котрі спочатку відкрито не висловлювали своїх переконань, але згодом, самостійно дослідивши Святе Письмо, з великою відвагою виступили за Реформацію. ІВ 300.3

Курфюрст Фрідріх із занепокоєнням чекав появи Лютера на Сеймі та з великим хвилюванням слухав його промову. Він тішився мужністю, стійкістю, самовладанням доктора і пишався тим, що є його захисником. Порівнюючи аргументи протиборчих сторін, він зрозумів, що силою Істини мудрість пап, прелатів і королів була обернена на ніщо. Папство зазнало поразки, наслідки якої відчуватимуть усі народи в усі віки. ІВ 300.4

Якби реформатор поступився хоча б одним принципом, сатана і все його військо отримали б перемогу. Але його непохитна стійкість стала запорукою звільнення Церкви, поклавши початок новій, кращій ері. Вплив цієї однієї людини, яка відважилася самостійно мислити й діяти у сфері релігії, позначився на Церкві та світові не тільки за його часу, але й у всіх прийдешніх поколіннях. Його стійкість та вірність до кінця часу зміцнятимуть усіх, хто матиме подібні досвіди. Божі сила й велич стоять вище людської ради і перевершують могутню силу сатани. ІВ 301.1

Мені було показано, з якою ревністю й запалом, як безстрашно і сміливо Лютер викривав гріх та захищав Істину. Він не боявся ані нечестивих людей, ані диявольських сил, бо знав, що з ним є Той, Хто могутніший за них усіх. Лютер володів запалом, мужністю, відвагою, і часом йому загрожувала небезпека впасти в крайність. Але Бог спонукав Меланхтона — мужа, характер якого був повною протилежністю характерові Лютера, допомагати Лютеру в справі Реформації. Меланхтон був сором'язливим, боязким, обережним і володів надзвичайним терпінням. Бог дуже любив його. Він добре знав Писання, відзначався особливою мудрістю й розсудливістю. Його любов до Божої справи була такою ж, як і Лютера. Господь з'єднав серця цих мужів, і вони стали нерозлучними друзями. Лютер був особливо хорошим помічником Меланхтону, коли тому загрожувала небезпека виявити боязливість або нерішучість. Меланхтон, у свою чергу, надавав велику допомогу Лютеру, якому загрожувала небезпека діяти надто поспішно. ІВ 301.2

Передбачлива обережність Меланхтона часто відвертала лихо, котре могло б спіткати справу, якби робота була полишена тільки на Лютера, і часто робота не просувалася б уперед, якби була залишена тільки на Меланхтона. Я бачила мудрість Божу в тому, що Він обрав цих двох мужів здійснювати справу Реформації. ІВ 301.3