Історія викуплення

Лютер пориває з Римом

Рим постановив знищити Лютера, але Бог був його захистом. Його вчення проповідувалося всюди — у монастирях, сільських домах, дворянських замках, університетах, королівських палацах. І всюди знаходилися шляхетні мужі, які підтримували його діяльність. ІВ 296.2

У своєму заклику до імператора і князів Німеччини на захист Реформації християнства Лютер писав про папу: “Страшно бачити людину, котра величає себе намісником Христа, а оточена такими розкошами, яких не може дозволити собі імператор. Хіба вона живе так, як жив бідний Ісус чи скромний Петро? Кажуть, що папа — володар світу! Але Христос, намісником Якого він себе називає, сказав: ‘Царство Моє не від цього світу’. Чи можуть володіння намісника перевищувати володіння його Пана? ” ІВ 296.3

Про університети він писав: “Я дуже боюся, що університети стануть широкими воротами пекла, якщо в них не буде старанно досліджуватися Святе Письмо і закарбовуватися в серцях молоді. Я нікому не раджу посилати свою дитину туди, де Святому Письму не надається першочергового значення. Усякий навчальний заклад, де систематично не вивчається Слово Боже, стає зіпсутим”. ІВ 296.4

Цей заклик блискавично поширився по всій Німеччині і справив на людей великий вплив. Увесь народ став збиратися під прапор Реформації. Противники Лютера, палаючи жадобою помсти, змусили папу вжити рішучих заходів. Вирішено було негайно засудити його вчення. Реформаторові та його прихильникам було дано 60 днів, і якщо вони за цей час не зречуться своїх поглядів, їх чекало відлучення від церкви. ІВ 297.1

Коли Лютер отримав папську буллу, то сказав: “Я зневажаю і відкидаю її як безбожну і фальшиву... вона засуджує Самого Христа. Я радий, що можу постраждати за найпрекраснішу справу. Я почуваю себе вільним, бо тепер переконаний, що папа — це антихрист, а його престол — престол сатани”. ІВ 297.2

Проте слово римського понтифіка не залишилося без наслідків. В'язниця, тортури і меч були сильною зброєю, яка змушувала до покори. Здавалося, усе свідчило про те, що діяльності реформатора настав кінець. Слабкодухі й забобонні тремтіли перед указами папи і, незважаючи на всезагальні симпатії та співчуття щодо Лютера, багато хто вважав, що життя надто дороге, аби віддати його за справу Реформації. ІВ 297.3