Історія викуплення

Розділ 47. Лютер і велика Реформація

На чолі тих, хто був покликаний вивести Церкву із темряви папства до світла чистої віри, стоїть Мартін Лютер. Ревний, палкий і відданий, він не знав іншого страху, крім Божого, та не визнавав іншої основи віри, крім Святого Письма. Лютер був людиною свого часу, через яку Бог зробив велику роботу Реформації Церкви та просвіти людства. ІВ 293.1

Одного дня, переглядаючи книги в університетській бібліотеці, Лютер знайшов латинську Біблію. Він уже чув окремі уривки з Євангелій та Послань, котрі читалися на публічних богослужіннях, і думав, що вони складають усе Слово Боже. І ось, уперше він бачив повну Біблію. Зі змішаним почуттям благоговіння і здивування перегортав священні сторінки. Із прискореним пульсом і схвильованим серцем читав слова життя, час від часу зупиняючись і вигукуючи: “О, якби Бог подарував мені таку книгу!” Небесні ангели були поруч із ним, і промені світла від Божого престолу відкривали його розумінню скарби Істини. Мартін завжди боявся образити Бога, і тепер, як ніколи раніше, його охопило глибоке усвідомлення власної гріховності. Щире бажання звільнитися від гріхів та примиритися з Богом врешті-решт спонукало його вступити до монастиря і присвятити своє життя чернецтву. ІВ 293.2

Кожну хвилину, що залишалася в нього після виконання щоденних обов'язків, він віддавав навчанню, позбавляючи себе сну і жалкуючи навіть за часом, витраченим на свою мізерну трапезу. Найбільше задоволення знаходив у вивченні Божого Слова. Він знайшов у монастирі прикуту до стіни Біблію і часто перебував тут. ІВ 294.1

Після рукопокладання в сан священика Лютер був покликаний з монастиря на викладацьку роботу у Віттенберзькому університеті. Тут він зайнявся вивченням Біблії на мовах оригіналу. Він почав читати лекції з Біблії, і розумінню численних захоплених слухачів відкривалися книга Псалмів, Євангелія та Послання. Мартін чудово знав Писання, і благодать Божа спочивала на Ньому. Його красномовність полонила слухачів, Сила та ясність, з якою він викладав істину, переконувала їх, а його запал зворушував їхні серця. ІВ 294.2