Історія викуплення

Працівник, здатний пристосуватися до різних умов

Подивіться на Павла в підземній в'язниці у Филипах, де, незважаючи на виснажливий біль, в опівнічній тиші лунає його похвальна пісня. Після того як землетрус відчинив двері в'язниці, знову почувся його голос, підбадьорюючи сторожа-язичника: “Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут!” — кожен на своєму місці, — стримувані присутністю одного в'язня. І сторож, переконавшись в істинності віри, що підтримувала Павла, запитує про шлях спасіння та з усіма своїми домашніми приєднується до переслідуваного гурту учнів Христа. ІВ 269.1

Подивіться на Павла в Афінах, перед радою в Ареопагу, де на наукові докази він відповідає науковими доказами, на логіку — логікою, на філософію — філософією. Зауважте, з яким тактом, породженим Божественною любов'ю, він указує на Єгову як “Невідомого Бога”, Котрому його слухачі, самі того не усвідомлюючи, поклонялися; як словами їхнього ж поета він змальовує Його як Отця, дітьми Котрого вони є. Послухайте, як у вік кастовості, коли прав людини повністю не визнавали, він представляє велику істину про людське братерство, звіщаючи, що Бог “створив з одного весь людський рід, щоб жив по всій поверхні землі”. І далі він показує, як у всі стосунки Бога з людьми вплетена золота нитка Його намірів благодаті й милості. Він “назначив заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання, щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас”. ІВ 269.2

Послухайте його на суді Феста, коли цар Агрипа, переконаний в Істині Євангелія, вигукує: “Ще трохи і мене переконаєш стати християнином”. З якою лагідністю та ввічливістю Павло, указуючи на свої ланцюги, відповідає: “Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ги, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів”. ІВ 269.3

Ось як, за власними словами апостола, проходило його життя: “У подорожах був часто, у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів, у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, в голоді й спразі, дуже часто в постах, у холоді і в наготі” (2 Кор. 11:26, 27). ІВ 270.1

“Коли нас ображають, — говорить він, — ми благословляємо, коли переслідують, — терпимо, коли лають — молимося”; “як ті, що сумують, але завжди радіють; як убогі, але багатьох збагачуємо; наче ті, що нічого не мають, але всім володіють” (1 Кор. 4:12, 13; 2 Кор. 6:10). ІВ 270.2