Історія викуплення

Рукопокладання Павла й Варнави

Бог спілкувався з вірними пророками й учителями Церкви в Антіохії. “Як служили вони Господові й постили, сказав Святий Дух: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх”(Дії 13:2). Тому ці апостоли були посвячені Богові найсерйознішим чином через піст, молитву і покладання рук: вони були послані на їхнє поле діяльності серед язичників. ІВ 261.1

І Павло, і Варнава працювали як служителі Христа, а Бог щедро благословив їхній труд. Однак жоден із них не був раніше офіційно посвячений на євангельське служіння через молитву й покладання рук. Тепер, наділені повнотою духовної влади, вони були уповноважені Церквою не тільки навчати істини, а й здійснювати хрещення та організовувати церкви. Це була важлива доба для Церкви. Хоч серединна перегородка розділення між юдеями та язичниками була зруйнована смертю Христа і язичники отримали всі переваги Євангелія, у багатьох віруючих юдеїв ще не спало з очей покривало, тому вони не могли чітко усвідомити завершення того, що було скасоване Сином Божим. Тепер потрібно було енергійно працювати серед язичників, щоб Церква зміцнилася завдяки великій кількості новонавернених душ. ІВ 261.2

При виконанні такої особливої роботи апостоли могли зустрітися з підозрами, упередженістю і ревнощами. Оскільки апостоли відмовилися від поняття про виняткове, привілейоване становище юдеїв, то цілком природно, що їхнє вчення і погляди були б прийняті за єресь; крім того, їхні повноваження як служителів Євангелія могли викликати сумнів у багатьох ревних віруючих євреїв. Бог передбачив усі ці труднощі, яких мали зазнати Його слуги, тому у Своїй мудрості спонукав організовану Божу Церкву на ділити їх незаперечною владою, щоб їхня діяльність була поза всяким сумнівом. ІВ 261.3

Пізніше обрядом посвячення в духовний сан через покладання рук почали сильно зловживати. Цьому акту почали безпідставно приписувати важливе значення, ніби на рукопокладених негайно сходить сила, яка робить їх одразу ж придатними до всякої пасторської роботи, неначе сила криється в самому акті покладання рук. Оповідь про цих двох апостолів містить лише простий запис про покладання рук і те значення, яке воно мало для їхньої праці. Як Павло, так і Варнава вже отримали доручення від Самого Бога, і обряд рукопокладання не приніс їм додаткової благодаті чи ефективності. Цим обрядом Церква лише ставила свою печатку на Божу роботу; це була загальновизнана форма призначення на певне служіння. ІВ 262.1