Історія викуплення

Розділ 40. Звільнення Петра з в'язниці

За основу розділу взято Дії 12:1-23

Ірод був, як він сам визнавав, прозелітом, наверненим у юдейську віру, і, здавалося, дуже ревним у виконанні церемоніального закону. Він був правителем Юдеї, підпорядкованим римському імператорові Клавдію, а також обіймав посаду тетрарха Галилеї. Ірод прагнув здобути прихильність юдеїв, сподіваючись таким чином убезпечити своє становище і почесті, якими користувався. Тому він, задовольняючи бажання юдеїв, переслідував Церкву Христову. Свою діяльність почав із того, що відбирав будинки і майно у віруючих, а згодом почав ув'язнювати керівників Церкви. Він заарештував Якова, кинув його до в'язниці і послав ката вбити його мечем, як колись інший Ірод наказав обезглавити пророка Івана. Посмілішавши та зауваживши, що юдеї вельми задоволені його вчинками, він посадив у в'язницю Петра. Ці жорстокі дії мали місце під час святих урочистостей Пасхи. ІВ 251.1

Народ схвалював те, що Ірод віддав Якова на смерть, хоч декотрі скаржилися, що це відбулося таємно, стверджуючи, що публічна страта більше залякала б усіх віруючих та співчуваючих. Тому Ірод тримав Петра під вартою, з наміром задовольнити євреїв, влаштувавши його публічну страту. Однак правителя попередили, що було б небезпечно вивести апостола-ветерана для страти перед усім народом, який зібрався в Єрусалимі з нагоди Пасхи. Юдеї побоювалися, що статечний вигляд Петра може викликати в народі жалість і повагу до нього; крім того, вони боялися, щоб він не виголосив одного з тих могутніх закликів, які так часто спонукували людей досліджувати життя й характер Ісуса Христа та яким вони, незважаючи на всю свою винахідливість і хитрість, були абсолютно неспроможні протистояти. У такому випадку народ, як передбачили юдеї, вимагатиме від царя його звільнення. ІВ 251.2

У той час як страта Петра відкладалася під різними приводами до закінчення Пасхи, Церква Христова мала можливість глибоко дослідити свої серця й ревно молитися. Палкі благання і сльози чергувалися з постом. Вони невпинно молилися за Петра, розуміючи, як він потрібний для справи християнства, і що настав той час, коли без особливої допомоги Бога Церква Христова буде знищена. ІВ 252.1

Нарешті був призначений день Петрової страти, проте молитви віруючих продовжували підноситися до Неба. У той час як вони відчайдушно кликали до Бога в палких молитвах, ангели Божі охороняли ув'язненого апостола. Час найбільшої скрути для людини — це для Бога найкраща нагода діяти. Петро перебував між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, кожний з яких був прикріплений до зап'ястя одного з його охоронців. Тому він не міг навіть поворухнутися без їхнього відома. Двері в'язниці були надійно замкнені, а перед ними поставлено посилену охорону. Таким чином була виключена будь-яка можливість утечі або порятунку людськими зусиллями. ІВ 252.2

Ситуація, в якій опинився апостол, не злякала його. Відколи він після відречення від Христа був поновлений у своєму колишньому статусі, він безстрашно і стійко зустрічав небезпеку, з благородною мужністю й хоробрістю проповідував розп'ятого, воскреслого та піднесеного Спасителя. Він вірив, що прийшов час віддати своє життя за Христа. ІВ 252.3

У ніч перед призначеною стратою скутий ланцюгами Петро спав, як звичайно, між двома воїнами. Ірод, пам'ятаючи, як Петро та Іван колись утекли з в'язниці, куди були вкинуті за їхню віру, ужив подвійних застережних заходів. Щоб домогтися від воїнів особливої пильності, на них була покладена відповідальність за збереження в'язня. Він був закутий, як уже згадувалося, і перебував у висіченій у скелі камері, двері котрої були замкнені на засуви. Шістнадцять воїнів стерегли цю камеру, регулярно змінюючи одне одного. Петра одночасно охороняли чотири воїни. Однак засуви, замки, римська варта — усе, що виключало будь-яку можливість людської допомоги, мало тільки сприяти більш повному тріумфові Бога, Котрий визволив Петра з в'язниці. Ірод, який підніс руку на Всемогутнього, повинен був зазнати повного приниження й поразки у своєму замаху на життя Божого слуги. ІВ 253.1