Історія викуплення

Розділ 38. Початок служіння Павла

За основу розділу взято Дії 9:23-31; 22:17-21 ІВ 238.1

Тепер Павло повернувся до Дамаска і сміливо проповідував в Ім'я Ісуса. Юдеї не могли протистояти мудрості його аргументів, тому, порадившись, вирішили примусити його голос замовкнути, використавши силу — єдиний аргумент пропащої справи. Вони вирішили вбити його. Апостолові стало відомо про їхній намір. Міські ворота старанно охоронялися вдень і вночі, щоб не дати йому можливості втекти. Стривожені учні звернулися до Бога в молитві; вони майже не спали, намагаючись винайти шляхи й засоби для втечі вибраного апостола. Урешті-решт, вони задумали план: уночі спустити його з вікна в кошику по стіні. Ось таким принизливим способом Павло здійснив свою втечу з Дамаска. ІВ 238.2

Він вирушив до Єрусалима, бажаючи познайомитися там з апостолами, а особливо з Петром. Йому дуже хотілося зустрітися з галилейськими рибалками, які жили, молилися і розмовляли з Христом, коли Він жив на Землі. Він усім серцем прагнув познайомитися з головним із апостолів. Увійшовши до Єрусалима, він уже по-іншому дивився і на місто, і на храм. Тепер він знав, що над ними нависли караючі Божі суди. ІВ 238.3

Горю та гніву юдеїв з приводу навернення Павла не було меж. Однак він був твердим, як скеля, потішаючи себе думкою: коли він розповість друзям про свій дивовижний досвід, вони, подібно до нього, змінять переконання й повірять в Ісуса. Адже колись він також цілком свідомо протидіяв Христові та Його послідовникам, проте коли Ісус зупинив його і переконав у гріху, він негайно залишив свої лихі дороги і визнав свою віру в Ісуса. Тепер він твердо вірив: коли його друзі й колишні однодумці почують про обставини його чудодійного навернення і побачать, які зміни відбулися в ньому — гордому фарисеєві, котрий переслідував і віддавав на смерть усіх, хто вірив в Ісуса як Божого Сина, вони також усвідомлять свою помилку і приєднаються до лав віруючих. ІВ 239.1

Павло спробував приєднатися до своїх братів-учнів, однак великим було його горе і розчарування, коли побачив, що вони не бажають прийняти його як свого. Вони пам'ятали його колишні переслідування і мали підозру, що він прикидається, аби обманути й погубити їх. Вони, правда, чули про його дивовижне навернення, але оскільки він одразу ж пішов до Аравії і відтоді вони більше не чули про нього нічого певного, то не вірили чуткам про велику переміну, що відбулася з ним. ІВ 239.2