Історія викуплення

Розділ 35. Євангельський порядок

За основу розділу взято Дії 6:1-7. ІВ 223.1

“Тими днями, коли зростало число учнів, почалися нарікання елліністів на юдеїв, що про їхніх вдів не дбають при щоденному служінні”. Ці елліністи були мешканцями інших країн, де розмовною мовою була грецька. Значно більша кількість новонавернених були юдеями, котрі розмовляли єврейською мовою; перші ж проживали в Римській імперії і розмовляли тільки грецькою. Серед них почалися нарікання на те, що потреби їхніх вдів не так щедро задовольнялися, як єврейських. Усяка небезсторонність подібного роду засмучує Бога, тому було вжито негайних заходів для поновлення миру і злагоди серед віруючих. ІВ 223.2

Святий Дух запропонував метод, завдяки якому апостоли могли звільнитися від обов'язку розподіляти між бідними та інших подібних обтяжливих справ, натомість вільно проповідуючи Христа. “Скликавши громаду своїх учнів, дванадцятеро сказали: Не годиться нам, покинувши Боже Слово, прислуговувати при столах. Виберіть, брати, з-поміж вас сімох надійних мужів, сповнених Святого Духа й мудрості, і ми поставимо їх на це служіння. Ми ж постійно перебуватимемо в молитві та служінні слова!” ІВ 223.3

Відповідно Церква обрала сімох мужів, сповнених віри й мудрості Духа Божого, котрі займалися б подібними справами. Першим був обраний Степан. За походженням та релігією він був юдеєм, однак розмовляв грецькою мовою і був знайомий зі звичаями й побутом греків. Тому всі погодилися, що він найбільш відповідна людина, аби очолити це служіння, здійснюючи нагляд за розподілом запасів, призначених для вдів, сиріт і достойних бідних. Такий вибір задовольнив вимоги всіх, і незадоволення й нарікання стихли. ІВ 224.1

Сім вибраних мужів були урочисто відділені для виконання цих обов'язків через молитву і покладання рук. Рукопокладені таким чином не були позбавлені можливості навчати віри. Навпаки, написано, що “Степан, сповнений благодаттю і силою, здійснював у народі великі ознаки й чудеса”. Вони були цілком здатними навчати істини. Це були спокійні, розсудливі мужі, спроможні вирішувати складні питання щодо суперечок, нарікання чи ревнощів. ІВ 224.2

Таке обрання мужів для ведення церковних справ з тим, щоб звільнити апостолів для виконання їхньої особливої роботи — навчання істини, отримало велике Боже благословення. Церква зростала чисельно та зміцнювалася. “А Боже Слово росло; число учнів у Єрусалимі дуже множилося; і серед священиків дуже багато були послушні вірі”. ІВ 224.3

Сьогодні, як і за днів апостолів, необхідно, щоб у Церкві підтримувалися такі самі порядок і система. Процвітання справи великою мірою залежатиме від того, щоб її різноманітними відділами керували здібні люди, придатні для цього становища. Особи, вибрані Богом для керівництва Божою справою та здійснення загального нагляду за духовними інтересами Церкви, повинні бути по можливості звільнені від турбот і труднощів дочасного життя. Ті, кого Бог покликав служити словом і доктриною, повинні мати час для роздумів, молитви й дослідження Писання. їхнє ясне духовне бачення затьмарюється, коли вони вникають у малозначущі деталі справ та стикаються з різними темпераментами людей, з яких складається Церква. Усі справи дочасного характеру доцільно передавати відповідним служителям для урегулювання. Однак, якщо ці справи настільки складні, що для їхнього розв'язання в них не вистачає мудрості, їх необхідно передавати на розгляд ради тих, хто звершує нагляд за всією Церквою. ІВ 224.4